ЄФРЕМОВ Сергій Олександрович (псевдоніми — С.Александрович, Волосожар, Земець, Киянин, Тр. Лановий, Липовчанин, С.Охріменко та ін.; 06.10. 1876—31.03.1939) — громад., політ. і держ. діяч, публіцист, літературознавець. Ідеолог і теоретик української революції 1917—1921. Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка. Акад. УАН (1919; з 1921 — ВУАН, з 1937 — АН УРСР; нині Національна академія наук України). Н. в с. Пальчик Звенигородського пов. Київ. губ. (нині село Катеринопільського р-ну Черкас. обл.) у родині священика. 1891—96 навч. в Київ. духовній семінарії. Закінчив юрид. ф-т Київ. ун-ту (1901). Літ.-публіцистичною діяльністю займався з серед. 90-х рр. 19 ст., друкувався в рос. та укр. часописах «Русское богатство», «Киевская старина», «Громадська думка», «Рада» та ін. Виступав на за-
хист забороненого укр. слова, знайомив читачів з укр. літ. Один із фундаторів видавництва «Вік» (1895—1918). Політ. діяльність розпочав зі студентських років. Від 1897 — чл. Загальної безпартійної української організації. 1904 Є., Б.Грінченко та Ф.Матушевський створили Українську демократичну партію, був чл. її ради. Невдовзі із групою однодумців вийшов з Укр. демократ. партії, створивши Українську радикальну партію, яка 1905 за його ініціативи об’єдналася з Укр. демократ. партією, отримавши назву Українська радикально-демократична партія. Належав до ліберального крила укр. нац. руху, стояв на нац.культурницьких позиціях, висту-
С. Єфремов.
С.О. Єфремов.
Сергій Єфремов. Історія українського письменства. Київ, 1911. Обкладинка.
Печатка митрополита Київського Єфрема. Прорис.
134 ЄХАНУРОВ
Ю.І. Єхануров.
пав за поступовість і поміркованість політ. боротьби, з 1908 — чл. кер-ва Товариства українських поступовців. Є. позитивно сприйняв Лютневу революцію 1917. Був одним з ініціаторів і учасників утворення Української Центральної Ради, заст. голови УЦР, чл. Малої ради (див. Комітет Української Центральної Ради), ген. секретарем міжнац. справ у першому укр. уряді — Генеральному секретаріаті Української Центральної Ради 1917—1918. У черв. 1917 очолив наступницю ТУП — Українську партію соціалістів-федералістів. Активізував літ.-публіцистичну діяльність. 1917—19 лише в газ. «Нова рада» опубл. понад 900 його матеріалів із найактуальніших проблем того часу. Є. негативно поставився до Жовтневого перевороту в Петрограді 1917, вбачав у ньому небезпеку для укр. нац. руху, виступав за створення єдиного нац. фронту. Засудив гетьманський переворот 1918, відмовився від співробітництва з урядом Української Держави, залишаючись головою УПСФ. Співробітничав із Українським національним союзом, але був противником протигетьманського повстання 1918. У часи Директорії УНР відійшов від активної політ. діяльності. 1919 працював в УАН. Зазнав переслідувань від рад. властей та денікінського режиму (див. Денікіна режим в Україні 1919—1920 ). Із встановленням рад. влади в Києві (черв. 1920) перейшов на нелегальне становище і змушений був переховуватися. 1921 на прохання ВУАН був амністований, повернувся до адм. та наук. роботи: віце-президент ВУАН (1922—28), чл. госп. управи
(1924—28), фактично керував повсякденною роботою академії, залишивши політ. діяльність. У 1920-ті рр. опублікував низку ґрунтовних наук. досліджень з історії літ. та літературознавста. Є. не приховував свого негативного ставлення до комуніст. ідеології, рад. влади. Від серед. 1920-х рр. зазнавав постійних переслідувань і цькувань від парт. органів та кер-ва ВУАН. 1928 його звільнено з усіх посад, які він займав в академії. 21 лип. 1929 заарештовано, в квіт. 1930 засуджено в справі СВУ (див. «Спілки визволення України» справа 1929—1930) як одного з її кер. на 10 років тюремного ув’язнення. П. у тюрмі в м. Ярославль (нині місто в РФ). Реабілітований 11 серп. 1989. Тв.: Літературно-критичні статті. К., 1993; Історія українського письменства. К., 1995; Щоденник. 1923— 1929. К., 1997. Літ.: Спис праць С.О. Єфремова. «Записки Історично-Філологічного Відділу ВУАН», 1923, кн. 2—3; Кримський А. Життєпис і літературна діяльність С.О. Єфремова. Там само; Верстюк В.Ф., Осташко Т.С. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998. О.Д. Бойко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Єфремов Сергій Олександрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
