ЄДИНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР (ЄЕП) — проект ств. спільного — для Білорусі, Казахстану, РФ та України — ринку товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Основні цілі цього проекту були задекларовані в Угоді від 19 верес. 2003, яку підписали в Астані (Казахстан) Президент Казахстану Н.Назарбаєв, Президент Республіки Білорусь О.Лукашенко, Президент РФ В.Путін та Президент України Л.Кучма. У берез. 2004 Кабінет Міністрів України подав на розгляд Верховної Ради України проект закону про ратифікацію угоди про створення ЄЕП. У політ. колах розгорілася дискусія про можливість участі України в ЄЕП. Прихильники ЄЕП доводили, що відмова України від реалізації концепції ЄЕП за рос. сценарієм, який передбачав створення євразійського інтеграційного утворення, може загальмувати поступальний розвиток економіки України внаслідок втрати нею конкурентних позицій на рос. ринку.
Противники ЄЕП твердили, що вступ України в ЄЕП загальмує поступ структурних змін в укр. економіці, що історичний досвід співпраці з Російською Федерацією свідчить про те, що рано чи пізно «євразійський» спільний екон. простір має перетворитися у міждержавну конфедерацію, що участь України в ЄЕП не дасть їй змоги інтегруватися до Європи (див. Європейська інтеграція). 28 квіт. 2004 парламенти Білорусі, РФ, Казахстану та України синхронно ратифікували угоду про створення ЄЕП. Упродовж 2005 тривала експертна робота з розробки гол. угод, які мали забезпечити функціонування ЄЕП. Україна взяла участь у обговоренні 29 першочергових документів із початкових 60 угод. Умовою створення зони вільної торгівлі було запропоновано визнати формування єдиного наднац. координуючого органу, рішення якого є обов’язковими для виконання країнамичленами ЄЕП. Це призвело до того, що переговори зайшли в глухий кут. Нац.-демократ. частина укр. еліти вважає, що участь України в «євразійських» екон. проектах має обмежуватися тільки створенням зони вільної торгівлі. В квіт. 2006 РФ, Білорусь та Казахстан прийняли рішення приступити до договірно-правового оформлення ЄЕП без участі України. Водночас Україна висловила готовність максимально можливо лібералізувати умови торгівлі з країнами-учасницями ЄЕП на засадах норм і правил Світової організації торгівлі — без створення регіональних наднац. структур. Загалом стратегія співпраці України з країнами ЄЕП не повинна була суперечити правовим засадам поетапного формування зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом. Літ.: Моисеев Е.Г. Правовой статус Содружества Независимых Государств. М., 1995; Зовнішня політика України в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин (1991—2003). К., 2004. А.Ю. Мартинов.
109 ЄДИСАНСЬКА
Декрет ВУЦВК і РНК УСРР «Про єдиний сільськогосподарський податок» від 19 травня 1923. Перша сторінка зі «Збірника узаконень і розпоряджень РобітничоСелянського уряду України». Київ, 1923.
податок». Із його введенням скасовувалися попередні натурально-грошові види оподаткування сільс. нас. (єдиний натуральний податок, трудгужподаток, подвірно-грошовий, одноразовий податок на відбудову с. госп-ва, місц. податки). Доцільність об’єднання всіх держ. податків в єдиний с.-г. податок визнав XII з’їзд РКП(б) у квіт. 1923. Є.с.п. сплачували грішми та с.-г. продукцією за ринковими цінами. Обсяг податку для кожного сел. г-ва залежав від посівного клину, наявності робочої та продуктивної худоби. Пільгами користувалися родини червоноармійців, інваліди громадян. війни. Податок дозволялося сплачувати золотими дореволюц. монетами. Весною 1928 уряд ухвалив новий закон про єдиний с.-г. податок, котрий сплачувало кожне окреме г-во з урахуванням його прибутковості по кожній галузі (тваринництво, рільництво, пром-сть тощо). Діяв до застосування практики проведення хлібозаготівельних кампаній поч. 1930-х рр. Літ.: «Статистичний бюлетень. Статистичне Управління України», 1922, № 17, ст. 276; № 21, ст. 336; «Статистичний бюлетень. Статистичне Управління України», 1923, № 24, ст. 351; Двенадцатый съезд РКП(б), 17—25 апреля 1923 г.: Стенографический отчет. М., 1968. В.І. Марочко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЄДИНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
