ЄВТИМОВИЧ Варфоломій Пимонович (1888—1950) — військ., громад. та політ. діяч, журналіст. Н. на Київщині в родині священика. Військ. службу розпочав 1912 у Миргород. полку в Києві. Закінчив Чугуївську військ. шк. (1914). Учасник Першої світової війни, брав участь у боях у Галичині в складі 1-го піх. Заамурського прикордонного полку. Протягом берез. 1917 займався організацією укр. війська, співпрацюючи з М.Міхновським. Повернувся на фронт, був поранений. Після видужання працював в укр. військ. навч. закладах Києва. В січ.—лют. 1918 брав участь у боях за Київ проти військ М.А.Муравйова. В квіт. того ж року — кер. Гол. шкільної управи Військ. мін-ва. Працював секретарем редакційно-термінологічної комісії з редагування військ. статутів та підручників, перекладав з рос. на укр. мову навч. посібники з військ. справи. З утворенням Української Держави входив до складу Вищої військ. ради. В груд. 1918 уклав і видав друком «Московсько-український словник для військових». Од квіт. до жовт. 1919 — старшина для доручень штабу Запоріз. групи Армії Української Народної Республіки, з берез. до груд. 1920 — нач. від. мілітарної підготовки нас. у штабі Армії УНР. Згодом виїхав до Польщі. 1924
разом з ін. старшинами організував Укр. воєнно-істор. т-во, увійшов до його управи й одночасно працював у редколегії його друкованого органу — час. «За державність». 1928 переїхав до м. Познань. Друкував свої статті з воєнно-істор. тематики в багатьох періодичних виданнях укр. еміграції. В журналах «Український ветеран» і «Немезіда» 1935 опублікував критичні матеріали про діяльність Державного центру УНР на еміграції. Входив до опозиційного щодо центру угруповання, за що його разом з ген. А.Вовком, Д.Дідченко-Задунайським, С.Сидоренко-Сапораєм і Б.Монкевичем польс. військ. спецслужба («двуйка») запропонувала Держ. центру УНР позбавити усякої грошової допомоги й помістила їх на невизначений термін до табору в Березі Картузькій. Після звільнення в січ. 1937 Є. продовжив журналістську діяльність, писав та видавав свої спогади. П. у Німеччині. Т.В. Вронська.
їни в Італ. Республіці, на Мальті (за сумісництвом), в Сан-Маріно (за сумісництвом). Від 2001 — декан ф-ту соціології та психології Київ. ун-ту. Має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного посланника України 2-го класу (1999). Нагороджений орденом Нестора-літописця УПЦ КП (1997). Почесний громадянин провінції Місьйонес та м. Апостолес (Аргентина, 1997). Автор понад 350 наук. праць. Тв.: Українські етнічні групи США і Канади: Соціально-економічний аспект. К., 1980. Иммиграция и национальные отношения в истории Канады. В кн.: Проблемы историографии Канады. М., 1981; Историография национальных отношений в США и Канаде (60—70-е годы). К., 1982; Идеология национальных движений в полиэтнических странах капитала. В кн.: Рабочий класс и национальный вопрос в странах Западной Европы и Северной Америки. К., 1985; Концепция этносоциального развития США и Канады: типология, традиции, эволюция. К., 1991; Зберігаючи українську самобутність. К., 1992 [у співавт.]; Немцы в Украине: статус, этничность, миграционные установки: по результатам социологического исследования. К., 1993 [у співавт.]; Українці в Канаді. К., 1993 [у співавт.]; Німці в Україні (1920ті — 1990-ті роки). К., 1994 [у співавт.]; Про національну ідею, етнічні меншини, міграції. К., 2000; Проблеми етнонаціонального розвитку: світовий та український контекст. К., 2002; Етнонаціональна структура українського суспільства. Довідник. К., 2004 [у співавт.]; Закордонне українство. Навчальний посібник. К., 2005 [у співавт.]. Літ.: Вчені Інституту історії України. Біобібліографічний довідник. К., 1998; Хто є хто в українській політиці. К., 1998; Хто є хто в Україні. К., 2001; Українські історики ХХ століття. Біобібліографічний довідник, вип. 2, ч. 1. К.—Львів, 2003. О.О. Ковальчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЄВТИМОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
