ЄВРЕЙСЬКИЙ АНТИФАШИСТСЬКИЙ КОМІТЕТ (ЄАК) — громад. орг-ція євреїв СРСР. Діяла з лют. 1942 по листоп. 1948. Пропозицію про створення ЄАК висунуто на мітингу представників єврейс. народу 24 серп. 1941 у Москві, організованому за сприяння НКВС СРСР. Військово-політ. становище СРСР в цей час було важким, тому його кер-во намагалось отримати допомогу від країн антигітлерівської коаліції, в першу чергу — США (у складі антигітлерівської коаліції — з 11 груд. 1941), де великий політ. та екон. вплив мали єврейс. громади. Спочатку НКВС намагався ініціювати створення ЄАК через впливових діячів єврейс. партії Бунд В.Альтера та Г.Ерліха, які з 1940 перебували в Бутирській в’язниці. Їм запропонували організувати Міжнар. єврейс. к-т, гол. призначенням якого повинна була б стати боротьба євреїв усього світу з гітлерівською Німеччиною. Проте з невід. причин, коли робота над утворенням
к-ту вже розпочалася, Г.Ерліх та В.Альтер були вдруге заарештовані, звинувачені в антирад. діяльності й страчені. В лют. 1942 рад. кер-во повернулося до ідеї заснування ЄАК, головою якого призначили єврейс. актора та громад. діяча С.Міхоелса. К-т був організований при Радінформбюро, яке очолював Лозовський А. (справжні ім’я та прізвище — Соломон Дрідзо; він же став і відповідальним за роботу к-ту). Осн. напрямками діяльності ЄАК були: 1) встановлення міжнар. зв’язків з єврейс. громадами країн антигітлерівської коаліції; 2) участь у викритті людиноненависницької політики гітлерівської Німеччини та її союзників; 3) поширення інформації щодо нацистського геноциду євреїв; 4) пропаганда героїчних вчинків євреїв-воїнів Червоної армії (див. Радянська армія), участь євреїв у русі Опору. 7 квіт. 1942 ЄАК опублікував свою першу відозву до світ. єврейства за 47 підписами відомих письменників, театральних діячів, лікарів та євреїв-військовослужбовців. К-т розпочав також випуск газ. «Ейнікайт» («Єдність») мовою ідиш, в якій закликав єврейс. народ активно боротися з нацизмом. Члени к-ту виступали в ЗМІ, звертаючись до євреїв усього світу із закликом підтримати героїчну боротьбу народів СРСР. ЄАК провів мітинги єврейської громадськості (трав. 1942, квіт. 1944). Важливу роль у його роботі відігравало встановлення міжнар. контактів. С.Міхоелс та поет І.Фефер 1943 відвідали США, Велику Британію, Канаду та Мексику. Під час Курської битви 1943 вони виступили на 47-тис. мітингу єврейс. громади в м. Нью-Йорк. Під впливом ЄАК у США виникло 2230 єврейських к-тів допомоги СРСР (див. Єврейські антифашистські організації допомоги СРСР 1941— 1945), які об’єднала Єврейс. рада к-тів допомоги СРСР на чолі з фізиком-теоретиком А.Ейнштейном та єврейс. письменником Ш.Ашем. За допомогою єврейс. орг-цій було зібрано гроші, на які придбано для Червоної армії 1 тис. танків, 500 літаків, одяг, взуття, військ. обладнання та ін. Подібні к-ти підтримки СРСР були створені у Великій Британії та в ін. країнах. ЄАК ві-
діслав до зарубіжних ЗМІ 23 125 статей, 12 рукописів книг, більше ніж 3000 фотографій. Було проведено 944 радіопередачі на Велику Британію та США. За рішенням ЄАК утворена ред. рада «Чорної книги» — книги свідчень про нацистські злочини щодо євреїв. У раду ввійшли представники США, Великої Британії, Палестини та ЄАК. ЄАК виступав також і на захист євреїв у СРСР. Рад. письменник І.Еренбург засудив поширення в країні антисемітських настроїв і ганебні твердження, що «ніхто євреїв не бачив на фронті». ЄАК активно допомагав євреям, які поверталися на визволені від нацистів території. Чл. ЄАК хоча й підтримували створення Держави Ізраїль, але не були прихильниками виїзду євреїв з СРСР до Палестини. 1944 ЄАК звернувся до В.Молотова і Л.Кагановича з пропозицією підтримати проект створення єврейс. автономії в Криму. Це стало одним із приводів для організації антисемітської кампанії в СРСР 1946—48. МГБ СРСР звинуватило діячів ЄАК у бурж.націоналістичній діяльності. 20 листоп. 1948 рішенням політбюро ЦК ВКП(б) ЄАК як «центр антирадянської пропаганди» було ліквідовано. Співробітники МГБ вбили С.Міхоелса. В груд. 1948 — квіт. 1949 у справі ЄАК заарештовано 110 осіб. 18 лип. 1952 Військ. колегія Верховного Суду СРСР винесла смертний вирок 13 особам, у т. ч. 5 вихідцям з України, відомим єврейс. письменникам і поетам Д.Бергельсону, Д.Гофштейну, Л.Квітко, П.Маркішу, І.Феферу. 12 серп. 1952 всі вони були страчені. 22 листоп. 1955 рішенням Військ. колегії Верховного Суду СРСР судовий вирок засудженим чл. ЄАК був скасований через відсутність складу злочину. Реабілітовані були й ін. особи, репресовані у зв’язку з цією справою. Літ.: Еврейский антифашистский комитет. В кн.: Реабилитация: Политические процессы 30—50-х годов. М., 1991; Исторические судьбы евреев в России и СССР: начало диалога. М., 1992; Пам’ятати заради життя: Матеріали круглого столу з приводу 40-річчя загибелі членів Єврейського антифашистського комітету. К., 1993. Ф.Л. Левітас.
щий єврейс. навч. заклад на тер. України. Заснований 9 черв. 1918 Т-вом сприяння розвиткові єврейс. к-ри (Культурліга) з допомогою чл. ЦК цієї орг-ції М.Зільберфарба, який став ректором цього ун-ту. Є.н.у. мав на меті розповсюдження наук. знань серед єврейс. робітників і службовців Києва. Навчання було платним (100 карбованців на рік), викладання (14—16 годин на тиждень) велося мовою ідиш; повний курс навчання був розрахований на два роки. Ун-т складався з 3-х ф-тів: природничо-математичного (математика, фізика, хімія, геологія, біологія, гігієна тощо — усього 11 предметів), гуманітарного (політекономія, екон. географія, право, історія України й Росії, світова літ., філософія, логіка, психологія та інs. — усього 15 предметів), єврейс. знань (єврейс. літ., давньоєврейс. мова і літ., Біблія (див. Біблія) і біблійна критика, єврейс. історія, історія єврейс. к-ри та ін. — усього 9 предметів). Для бажаючих ґрунтовно вивчати якусь дисципліну були влаштовані спецкурси, семінари та практичні заняття. Спочатку заняття велися за курсовою формою навчання. Від 9 листоп. 1918 почалися регулярні лекції, які проходили в приміщенні Київ. ун-ту (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) та в ін. приміщеннях. Через збільшення кількості студентів (з 140 до 250) 1919 було відкрито філіал на Подолі. Є.н.у. керували: ректор, Попечительська рада, Університетська рада. Діяльність ун-ту фінансувалася Культурлігою, урядом Української Народної Республіки, Київ. єврейс. громадою, Київ. міською управою, а в періоди функціонування в Києві органів УСРР — Наркомосом. Припинив існування восени 1920. Літ.: Правда історії. Діяльність єврейської культурно-просвітницької організації «Культурна ліга» у Києві (1918—1925). Збірник документів. К., 2001. М.О. Рибаков.
США, Великій Британії, Канаді, Мексиці. В США 1941—42 ств. 2230 єврейс. місц. к-тів, що об’єдналися в Єврейс. раду к-тів допомоги СРСР, очолювану фізиком-теоретиком А.Ейнштейном і єврейським письменником Ш.Ашем. Згодом до неї приєдналися ін. єврейс. антифашист. осередки. Велику роль у налагодженні їхньої діяльності відіграла найбільша та найвпливовіша єврейс. філантропічна орг-ція, що мала представництво в багатьох країнах, — «Джойнт дистріб’юшен» («Joint distribution») на чолі з П.Бертольдом, а також єврейс. міжнар. центри — Єврейс. всесвітній конгрес під головуванням відомого громад. діяча С.Вайза, єврейс. конгреси США і Канади, єврейс. робітн. к-т «Арбайтер рінг» та ін. орг-ції й земляцтва, налаштовані на солідарність із СРСР, зокрема з Україною. Таку ж роль відігравали: у Великій Британії — Єврейс. конгрес Великої Британії під патронатом леді Реддінг та лорда Мельгетома, Рада єврейс. представництв в Англії, в Лат. Америці — Центр. спілка євреїв Мексики — та ін. Подальше поширення отримав рух єврейс. громадськості за моральну, матеріальну та фінансову допомогу СРСР після відвідання США делегацією Єврейського антифашистського комітету на чолі з його головою — актором та громад. діячем С.Міхоелсом та поетом І.Фефером. Особливого значення набула підтримка цими орг-ціями вимог антифашист. сил СРСР та ін. країн щодо відкриття Другого фронту. Літ.: Вронська Т.В., Лисенко О.Є. Українські громади зарубіжжя в роки Другої світової війни: акції допомоги народу України. К., 1997. Л.В. Легасова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЄВРЕЙСЬКИЙ АНТИФАШИСТСЬКИЙ КОМІТЕТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
