ЕРЕНБУРГ Ілля Григорович (27 (14).01.1891—31.08.1967) — письменник, громад. діяч. Чл. Спілки письменників СРСР. Н. в м. Київ. Навч. в 1-й Моск. г-зії. 1907 вступив до Російської соціал-демократичної робітничої партії, рік потому був виключений з гзії та заарештований. Після звільнення емігрував у Францію, де працював кореспондентом моск. та петерб. газет. Після Лютневої революції 1917 повернувся в Росію. 1918—19 проживав у Києві. Згодом емігрував. Протягом 1920—30-х рр. мешкав у Парижі (Франція), періодично відвідував СРСР. Після виходу у світ 1922 його першого роману — гостросюжетної сатири «Необычайные похождения Хулио Хуренито и его учеников…» стає одним з найпопулярніших рад. письменників. Невдовзі були опубл. його цикл новел «Тринадцать трубок» (1923) та роман «Рвач» (1925). 1936—37 працював військ. кореспондентом в Іспанії. 1940 остаточно повернувся до СРСР. За часів Другої світової війни велику популярність здобули його твори антифашист. спрямування, зокрема «Испанская закалка» (1938), «Война» (1942— 44) та ін. Трагедії Бабиного Яру він присвятив вірш «Бабий Яр» (1944) та роман «Буря» (1946—47). Після закінчення війни взяв участь в ініційованому рад. парт. кер-вом міжнар. миротворчому русі. Від 1950 — віцепрезидент Всесвітньої Ради Миру. 1954 написав повість «Оттепель», що стала назвою цілого періоду в історії СРСР після смерті Й.Сталіна. В останньому творі — фактично автобіографічній сповіді «Люди, годы, жизнь» (кн. 1—6, 1961—65) — по-новому розкрив факти та події з життя як самого письменника, так і з життя багатьох видатних постатей 20 ст., з якими він був особисто знайомий
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕРЕНБУРГ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
