ЕМАЛЬ (смальта, з франц. — еmail, від франкського smeltan — плавити) — 1) склоподібна блискуча маса, яку використовують для покриття поверхні металевих або керамічних виробів; 2) ху-
Керамічна чаша з поліхромним розписом. Київ, 11 ст.
техніку наплавлення емалі було застосовано бл. серед. 2 тис. до н.е., можливо, на о-ві Кіпр у Середземному м. У добу античності мист-во виготовлення емальованих виробів розповсюдилося в Галлії (істор. обл., що включала тер. сучасних Франції, Бельгії, Люксембургу, ч. Нідерландів та ч. Швейцарії), пізніше — у Візантії, звідки прийшло на Русь. У Київській Русі використовувалася техніка перегородчастих емалей; відомі речі тогочасного виготовлення сакрального та світського призначення (хрести, колти, діадеми та ін.). Літ.: Макарова Т.И. Перегородчатые эмали Древней Руси. М., 1975. Т.Л. Вілкул.
Золоті колти та золоте намисто з перегородчастою емаллю. Київ, 11—12 ст.
дож. виріб з таким покриттям. За характером наплавлення емалі розрізняють техніку виїмчастих емалей (коли склоподібним покриттям заповнювали виїмки в металевій основі) та техніку перегородчастих емалей (коли маса заливалася між тонкими металевими перегородками). Вперше
Діадема з деісусом, виконана в техніці перегородчастої емалі. Київ, друга половина 12 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕМАЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
