Д’ЯКОВ Володимир Анатолійович (14.07.1919—16.11.1995) — рос. історик-славіст. Іноз. чл. Польс. АН. Н. в с. Бакали Казанської губ. (нині село в Республіці Татарстан, РФ). 1938—41 — студент Моск. історико-архів. ін-ту. На початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 добровольцем пішов на фронт, командир артилер. взводу, був поранений, нагороджений бойовими орденами й медалями. 1947 заочно закінчив навчання в Московському істор.-архів. ін-ті. 1952 демобілізований. 1954—57 — аспірант Моск. обласного пед. ін-ту, 1957—58 — ст.н.с. Військ.історичного архіву, 1958—59 — учений археограф Гол. архів. управління при РМ СРСР. 1959 захистив канд. дис. на тему: «Російська військова історіографія останньої чверті XIX ст.». Від 1960 — в Ін-ті слов’янознавства (згодом Ін-т слов’янознавства та балканістики АН СРСР): ст.н.с., учений секретар, зав. сектором, в останні роки життя — пров. н.с. 1966 захистив докторську дис. на тему: «Революційний рух у російській армії та його взаємодія з польським революційним рухом». Проблема революц. зв’язків російського й польського революц. руху, що впродовж десятиліть була основною темою його наукових досліджень, обумовлю-
510 ДЯКОН
П.Ю. Дятлов.
вала його інтерес до історії визвольного руху в Україні. Він цікавився революц. діяльністю А.Потебні. 1964 у Москві й Варшаві вийшла його книга «Польські друзі Тараса Шевченка», 1970 опублікував розвідку, де йшлося про М.Драгоманова (на жаль, в останній Д. не вдалося піднятися над тодішніми традиційними оцінками лідера укр. визвол. руху 19 ст.). Активний організатор і видавець 25-томного документального вид. з історії польського повстання 1863—1864, брав участь і в підготовці двотомника «Суспільно-політичний рух на Україні. 1856—1864» (К., 1974). Починаючи з 1980-х рр., розробляв питання використання слов’ян. ідеї Російською імперією. Був головою Міжнар. к-ту славістів, 1990—92 очолював Комісію з історії світ. славістики. П. у м. Москва. Р.Г. Симоненко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Д’ЯКОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
