ДУХОВ Микола Леонідович (26. 10.1904—01.05.1964) — конструктор танків і атомної зброї, вчений-механік. Чл.-кор. АН СРСР (1953), генерал-лейтенант інженерно-тех. служби (1954). Тричі Герой Соц. Праці (1945, 1949, 1954). Н. в с. Веприк (нині село Гадяцького р-ну Полтав. обл.). Закінчив Гадяцьку г-зію (1918). Працював робітником на Чупахівському цукровому з-ді (нині Сум. обл.). По закінченні Ленінгр. політех. ін-ту (1932) пройшов шлях від інженера до заст. гол. конструктора на Кіровському заводі у Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург). Брав участь у виготовленні важких підйомних кранів, першого рад. легкового автомобіля «Л-1», різних прилаштувань для трактора «Універсал», у роботах із вдосконалення танків, які випускалися з-дом. 1939 в ініціативному порядку запропонував проект створення першого протиснарядного танка КВ. Під його кер-вом було опрацьовано тех. документацію і виготовлено дослідний зразок КВ, який успішно пройшов випробування і був прийнятий на озброєння Червоної армії (див. Радянська армія); до літа 1941 було виготовлено 636 таких танків. З початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 на чолі групи конструкторів Кіровського з-ду виїхав на Урал для розгортання масового виробництва танків КВ на Челябінському тракторному з-ді, де був призначений гол. конструктором, а потім нач. спец. конструкторського бюро № 2. Не раз у критичні для з-ду моменти пропонував конструкторські рішення, які стабілізували вир-во. Зокрема, створив замінювач підшипника до ведучого колеса КВ, що запобігло зриву їх випуску у перші місяці 1942, коли контрнаступ рад. військ під Москвою (див. Битва під Москвою 1941—1942) захлинався через нестачу танків. Під його керівництвом на з-ді було освоєно кілька нових типів важких танків та самохідних артилер. установок на їхній базі — КВ-1с, КВ-8,
САУ-152, ИС-1, ИС-2, ИС-3, ИСУ-122, ИСУ-152. 1948 був залучений до розробки атомної зброї на спец. об’єкті «Арзамас-16». На нього покладалося завдання зі створення відповідних інженерних конструкцій. Запропонована ним конструкція вибухового пристрою на честь автора була названа «Дух». Від 1954 Д. кер. і гол. конструктор новоствореного КБ в системі атомної пром-сті СРСР. Визначав завдання й напрями робіт зі створення нових конструкцій військ. техніки. Лауреат Держ. премії СРСР (1945, 1949, 1951, 1953, 1954), Ленінської премії (1960). П. у м. Москва, похований на Новодівичому кладовищі. На його батьківщині в с. Веприк встановлено бронз. погруддя. Літ.: Летопись Челябинского тракторного. М., 1972; Патоличев Н.С. Испытание на зрелость. М., 1977; Сергійчук В. Микола Духов. К., 1988. В. Сергійчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Духов Микола Леонідович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
