ДУДРОВИЧ Андрій (1782— 1830) — освіт. діяч і філософ. Походив із Закарпатської України. Закінчив Пештський ун-т. Був викладачем, проф. (1818—30) і ректором (1829—30) Харків. ун-ту. У ранній період — послідовник І.Шада. Згодом на його філос. працях позначився вплив ідей нім. філософа Ф.Шеллінга і реліг.-філос. вчення — теїзму. Друкувався в час. «Украинский вестник». П. у м. Харків. Ф.І. Стеблій.
вання болг. народності та її державності в контексті взаємозв’язків з ін. народами в добу середньовіччя. Ці проблеми і, зокрема, зв’язки давньоболг. д-ви з Київською Руссю він вивчав, спираючись на численні давньослов’ян., лат., візант., араб. та ін. писемні джерела. Його праці мають важливе значення й для дослідження давньої історії та к-ри України. Працюючи в архівах, Д. видрукував багато давніх писемних пам’яток про творення слов’ян. писемності, про давнє слов’ян. літописання (Манасієва хроніка та ін.), які ґрунтовно досліджував, а також пам’ятки пізніших часів, зокрема документи про поїздку П.Парчевича до Б.Хмельницького (див. Парчевича Петра дипломатична місія 1657). Наук. праці Д. видані 15-ма мовами. В останні роки життя очолював Болг. археогр. комісію при Нар. б-ці ім. Кирила і Мефодія в Софії. Протягом 50-річної праці зібрав велику кількість унікальних писемних джерел за період з найдавніших часів до 17 ст. включно, ч. з них знаходиться в особистому архіві Д. разом із його рукописами. Відповідно до заповіту вченого в його будинку на базі архіву й б-ки створено Центр слов’яно-візант. досліджень ім. акад. І.Дуйчева (при Софійському ун-ті). П. у м. Софія. П.С. Сохань.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДУДРОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
