ДУБОВИЧ Іван (р.н. невід.— 1646) — греко-католицький письменник-полеміст, чернець ордену василіан. Н. в м. Вільно (нині м. Вільнюс). Із міщан (очевидно, був сином бурмистра). 1619 став намісником полоцького і вітебського унійного архієпископа Й.Кунцевича. Перебував у м. Могильов (нині місто в Білорусі), де на ґрунті міжконфесійної ворожнечі вдавався до репресій проти православних (див. Православ’я). 1623 за завданням єпископа Й.Рутського, а також Й.Кунцевича прибув до Києва для переговорів з київ. правосл. митрополитом І.Борецьким щодо об’єднання правосл. та унійної церков і створення на основі об’єднаної церкви окремого патріархату. Пропозиції Д. були прихильно зустрінуті М.Смотрицьким. Однак місія Д. завершилася невдачею через несприйняття планів об’єднання двох церков правосл. мирянами, насамперед запороз. козаками. 1634 Д. отримав архімандритство в Пінському Ліщинському монастирі, однак того ж року переїхав до Дерманського Свято-Троїцького монастиря, де був призначений архімандритом. 1638 холмський унійний єпископ М.Терлецький відібрав у нього дерманське архімандрит-
ство, однак невдовзі Д. знову повернув його собі й пробув архімандритом у Дерманському монастирі аж до смерті. У своїх тв., зокрема рукописній праці «Оборона соборної апостольської церкви проти усіх єретиків» (1639), а також у тв. «Ієрархія, або зверхність у Божій Церкві», «Календар правдивий Христової Церкви» (обидва — 1644) виступав з апологетикою унійної церкви, торкався питань церк. історії. Можливо, є автором полемічної праці (що не дійшла до наших днів), спрямованої проти книги К.Саковича «Перспектива» (Краків, 1642). На основі праць М.Кромера та М.Стрийковського Д. підготував рукопис компілятивного трактату «Хроніка, або Сумаріуш», присвяченого історії Церкви з найдавніших часів до 1600. Тв.: Hierarhia abo o zwierchności w Cerkwi Bożey. Lwуw, 1644; Kalendarz prawdziwy Cerkwi Chrystusowej. Б/м, 1644; Собраніе короткой науки о артикулах віри. К., 1645. Літ.: Голубев С. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники, т. 1—2. К., 1883—98; Приложения: Описание документов Архива западно-русских униатских митрополитов, т. 1. СПб., 1897; Харлампович К. Западнорусские православные школы XVI — начала XVII века. Казань, 1898; Возняк М. Історія української літератури, т. 2. Львів, 1921; Polski Słownik Biograficzny, t. 5. Krakуw, 1939— 46; Мицик Ю.А. Із листування українських письменників-полемістів 1621— 1624 років. «ЗНТШ», 1993, т. 225; Frick D.A. Meletij Smotrzyc’kyj. Cambridge, 1995; Сас П.М. Політична культура українського суспільства (кінець XVI — перша половина XVII ст.). К., 1998. П.М. Сас.
шло до складу Польщі, з кін. 16 ст. побутувала польс. назва с-ща — Домбровиця. 1695 споруджено колегіум католицького чернечого ордену піаристів. Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) перебувало під владою Російської імперії і стало адм. центром Домбровицького пов. Волинської губернії. В тому ж році віднесено до категорії містечок. Від 1797 — волосний центр Ровенського пов. Волин. губ. Од поч. 19 ст. в Д. розвивається пром-сть: працювала суконна мануфактура та розроблялися поклади бурштину. 1877 відкрито однокласне уч-ще, яке 1900 перетворене на двокласне. На поч. 20 ст. в містечку працювали підпр-ва смолокурної, деревообробної, спиртової пром-сті. Від 1920 — у складі Сарненського пов. Поліського воєводства (з 1931 — Волин.) Польщі. 1939 увійшло до складу УРСР, від 1940 — адм. центр Дубровицького р-ну Ровенської (нині Рівнен.) обл. і має статус міста. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 з лип. 1941 по січ. 1944 Д. окуповане гітлерівцями. Пам’ятки арх-ри: городище 11—13 ст., костьол Іоанна Хрестителя (17 ст.), церква Різдва Богородиці (19 ст.) Літ.: ІМіС УРСР. область. К., 1973. Ровенська В.В. Головко.
укр. к-ри ім. акад. Д.Багалія та Всеукр. наукової асоц. сходознавства. 1933 заарештований за обвинуваченням у контрреволюц. діяльності та засуджений до п’яти років виправних робіт. Відбув ув’язнення в Забайкаллі (1934— 39). Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 залишився на окупованій тер. Проф. Харків. ун-ту та голова харків. т-ва «Просвіта» (1941— 43). Від 1944 — на еміграції. Займався активною громад.-політ. діяльністю, редагував кілька еміграційних часописів. Автор численних праць з історії соціальних відносин в Україні 18—19 ст., політ. історії Гетьманщини 18 ст., укр. пам’ятко- та музеєзнавства, літ. перекладів з турец. мови, мемуарних статей, спогадів, студій з укр. та азерб. філології. Праці Д., присвячені добі Д.Апостола та соціально-політ. історії 18—19 ст., залишилися в рукописах або загинули. П. у м. Річмонд (шт. Віргінія, США).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДУБОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
