ДУБКОВЕЦЬКИЙ Федір Іванович (02.05(20.04).1894—06.03. 1960) — фахівець колгосп. с.-г. вир-ва. Двічі Герой Соц. Праці (1951 і 1958). Н. в с. Зарожани (нині село Хотинського р-ну Чернів. обл.). 1922 — організатор
Герб роду Дублянських.
488 ДУБНОВ
С. Дубнов.
І.Н. Дубовий.
Рівнен.) обл. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 під час гітлерівської окупації (29 черв. 1941 — 17 берез. 1944) в р-ні Д. діяв партизан. загін. 1995—97 у Д. проведено археол. дослідження. На подвір’ї замку виявлено сліди поселення бронзового віку, доби раннього залізного віку, пізньорим. часу, залишки житлово-госп. будівель літописного м. Дубен кін. 10 — 1-ї пол. 13 ст. На околицях міста в урочищі Червоний пагорб відкрито багатошарове поселення епохи від мезоліту до пізньорим. доби і локалізовано залишки Підборецького монастиря, заснованого кн. К.Острозьким 1492 на о-ві Дубовець. Архіт. пам’ятки: замок і палац кн. Острозьких (15—17 ст.), палац кн. Любомирського (18 ст.), міська брама (16 ст.), Спаська церква (17 ст.), дерев’яна Юр’ївська церква у передмісті на Сурмичах (1709), залишки монастирів, костьоли бернардинців і кармеліток (17 ст.) Пам’ятники: Т.Шевченку, М.Пирогову, воїнам рад. армії, що загинули в боротьбі з гітлерівцями. У Д. двічі (1750 і 1753) побував Г.Сковорода, 1846 — Т.Шевченко, 1864—66 жив В.Короленко. Літ.: Słownik geograficzny Krуlestwa Polskiego, t. 2. 1881; Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Wojewуdztwo wolyńskie. 1994, t. 5; Swiesznikow I., Hupało W. Wstępne wyniki badań archeologicznych na zamku w Dubnie. «Materiały i sprawozdania Rzeszуwskiego ośrуdka archeologicznego», 1996, t. 17; Hupało W. Wstępne badania w obrebie klasztoru Podboreckiego na Wolyniu. Там само, 1998, t. 19. В.Д. Гупало.
тію — «Фолкспартей» («Народна партія»), яка проіснувала до 1918. Відстоював ідею культ. автономії євреїв у діаспорі. 1908—19 перебував у С.-Петербурзі. Викладав на курсах сходознавства, в Єврейському народному університеті, був одним із засн. Єврейс. історико-етногр. т-ва. Брав активну участь у створенні єврейс. енциклопедій, часописів з історії єврейс. народу. У 1920-х рр. емігрував до Литви, пізніше — до Німеччини. Після 1933 переселився до м. Рига (Латвія). Підготував фундаментальну працю «Всемирная история еврейского народа», що вийшла друком рос. мовою (мова оригіналу) 1934—38 у Ризі (книга також побачила світ нім. та єврейс. мовами). Д. також є автором ґрунтовної праці з історії хасидизму. 1941 нацисти заарештували Д. і відправили його в гетто, де він і загинув. Тв.: Всемирная история еврейского народа, т. 1—10. Рига, 1934—38. Літ.: Краткая еврейская энциклопедия, т. 3. Иерусалим, 1984; «Еврейский журнал», 1991, № 2; Новейшая история еврейского народа и французской революции до наших дней, т. 1—3. М., 2002. А.Ю. Подольський.
1919 — нач. штабу новосформованої Групи військ Київ. напрямку Укр. фронту. У квіт.—трав. — нач. штабу, з кінця трав. по черв. 1919 — в.о. командуючого 1-ї Укр. рад. армії. Після загибелі М.Щорса очолив 44-ту стрілец. д-зію Дванадцятої армії Зх. фронту (з жовт. 1919 по груд. 1921). Під його командуванням 44-та стрілец. д-зія визволяла Київ у груд. 1919 від денікінців. За цю операцію Д. був нагороджений орденом Червоного Прапора (1920). Очолювана ним д-зія брала участь у боях з денікінцями (див. Збройні сили Півдня Росії), військ. частинами Директорії УНР, польськими військами (див. Польсько-радянська війна 1920). 1929 — заст. команд. військами Укр. військ. округу, з 1935 — команд. військами Харківського військового округу. У серп. 1937 заарештований. Страчений. Літ.: Сувениров О.Ф. Трагедия РККА. 1937—1938. М., 1998. О.Й. Щусь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДУБКОВЕЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
