ДРОЙЗЕН Йоган Густав Бернгард (1808—1884) — нім. історик, представник т. зв. малонімецької (прусської) шк. нім. історіографії, політик. Н. в м. Трептов (нині м. Тшебятув, Польща). Освіту здобув у Берлінському ун-ті (1826—31), де під впливом протестантської теології, історіософії Г.-В.Геґеля і новогуманізму класичної філології сформувалася його концепція істор. практики і теорії — застосування філос.-істор. підходу Геґеля до емпіричного істор. дослідження. 1833 вийшла перша велика праця Д. — «Історія Олександра Великого» («Geschichte der Alexander des GroЯen»), яка стала складовою ч. «Історії еллінізму» («Geschichte des Hellenismus», 1836,
1853). У тому ж році він — приват-доц. у Берлінському ун-ті. Від 1840 студіював історію в Кільському ун-ті, зосередивши увагу на нім. історії Нового часу. В своїх працях обґрунтовував необхідність створення єдиної нім. нац. д-ви. 1846 опублікував «Лекції про визвольні війни» («Vorlesungen ьber die Freiheitskriege») у 2-х т., спрямовані проти передачі Данії Шлезвіг-Голштейну. Як представник праволіберального крила нім. політ. сил Д. був обраний депутатом Франкфуртського парламенту (1848— 49) і чл. його Конституційної комісії. Обстоював «малонімецький» варіант об’єднання Німеччини під егідою Пруссії. 1851— 56 — проф. Єнського, 1856 — Берлінського ун-тів. Тут написав свою головну працю — «Історія прусської політики» («Geschichte der preuЯishen Politik», 14 Bde., 1855—86), в якій реконструював події нім. політики з 15 ст. до 1756. 1857 читав лекції з теорії історії — «Енциклопедія й методологія історії» («Enzyklopдdie und Methodologie der Geschichte»), що були спрямовані проти постулатів раннього позитивізму (див. Позитивізм в історичній науці), який уподібнював раціональність істор. пізнання до логіки природничих наук. Д. акцентував увагу на герменевтичному характері істор. методології. Водночас критикував пізнавальну практику шк. Л.Ранке, яка обмежувала герменевтику (див. Герменевтика історична) лише критикою джерел. Поширював методологію герменевтики на реконструкцію й інтерпретацію підтверджених наявними джерелами істор. подій. У 1860—80-ті рр. лекції Д. в Берлінському ун-ті слухали історики Київ., Харків. й Одес. ун-тів — О.Брікнер, М.Драгоманов, М.М.Ковалевський, П.Павлов, О.Романович-Славатинський та ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДРОЙЗЕН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
