«ДРЕВНЯЯ РОССИЙСКАЯ ВИВЛИОФИКА», «Древняя россійская вивліоиика или Собраніе разныхъ древнихъ сочиненій» — популярне видання документів з історії Росії М.Новікова (Москва, 1773—75, ч. 1—10). У передмові до першого числа М.Новіков писав, що ставив за мету підняти патріотичні почуття своїх співвітчизників, адресував його любителям рос. старожитностей. У підборі документів велику роль відігравав М.Бантиш-Каменський. Видавець домігся від імп. Катерини II дозволу на надання йому з архіву Колегії закордонних справ копій з опису посольств, різних чинів, обрядів. Одержував рукописи з Києво-Печерської лаври, бібліотек Г.-Ф.Міллера, М.Бантиш-Каменського та ін. Друкувалися грамоти князів моск., тверських, рязанських, суздальських, смоленських, литов., ханські ярлики, статейні списки моск. та іноз. посольств, зокрема Антоніо Поссевіно в Москву (1581), документи про участь київ. митрополита Ісидора у Флорентійському соборі (див. Флорентійська церковна унія 1439), чини поставлення на царство, одруження, поховання царів і цариць, князівські генеалогії, панегірики та ін. Опубліковано низку документів з історії України: виписки з Малоросійського приказу про складання гетьман. клейнодів гетьманом П.Дорошенком, про російсько-турецьку війну 1677—1678, чолобитна кн. В.Голіцину від козацької старшини зі скаргою на гетьмана І.Самойло-
Древняя россійская вивліоиика. 1894. Том 1. Обкладинка.
ців). У 1951 було депортовано 5,2 тис. в Одес., Сталінську (нині Донец.), Херсон., Миколаїв. області. В Д.о. переселено з території Польщі (Надсяння): 1944 — 15,7 тис. та 1945 — 8 тис. українців. 1945 — до Польщі з Д.о. переселено бл. 120 тис. поляків. У нац. складі нас. обл. переважну більшість становили українці, проживали тут також поляки, росіяни, євреї та ін. Д.о. була урбанізованою обл., найбільші міста — Дрогобич (37 тис., 1956), Стрий (36 тис., 1959), Борислав (30 тис., 1956), Самбір, Трускавець, Моршин. Господарський комплекс був представлений нафтовидобувною, паливною, маш.-буд., деревообробною, легкою і харчовою промисловістю. Літ.: Prochaska A. Historia miasta Stryja. Lwуw, 1926; Ісаєвич Я. Юрій Дрогобич. К., 1972; Дрогобиччина — земля Івана Франка, т. 1—3. НьюЙорк—Париж—Сідней—Торонто, 1973—86; т. 4. Дрогобич, 1997; Дрогобицький краєзнавчий збірник, вип. 1—7. Дрогобич, 1995—2003; Депортації. Західні землі України кінця 30-х — початку 50-х рр. Документи, матеріали, спогади, т. 1—3. Львів, 1996—2002; Козловський І.С. Встановлення українсько-польського кордону 1941—1951 рр. Львів, 1998; Пастух Р. Дрогобич давній і сучасний у датах, подіях і фактах. Дрогобич, 2002; Франкознавчі студії, вип. 3. Дрогобич, 2003. М.Р. Литвин.
вича (1774, ч. 3), виписка з Малорос. приказу про обрання гетьманом І.Мазепи (1774, ч. 4), діаріуш Димитрія Ростовського (1774, ч. 6). 1782 М.Новіков передрукував ч. 1 та 2 за 1773. 2-ге вид., доповнене, хронологічно і предметно систематизоване, вийшло в 1788—91 (ч. 1—20). Серед опублікованих документів — устав кн. Володимира Святославича, ярлики ханські (1788, ч. 6), послання київ. митрополита Г.Цамблака (1790, ч. 14), «Историческое известие о Киевской академии» (1790, ч. 16), «Сказание о Свенском монастыре, чудотворцах Антонии и Феодосии Печерском» (1791, ч. 20) та ін. О.М. Дзюба.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««ДРЕВНЯЯ РОССИЙСКАЯ ВИВЛИОФИКА»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
