ДОРОГИЧИНСЬКА ВОЛОСТЬ — нестійке й тимчасове держ.-територіальне утворення у пн.-зх. пограниччі Волинської землі. Склалося навколо м. Дорогичин, яке вперше згадується в Київ. літописі під 1142 серед міст, розданих вел. кн. київ. Всеволодом Ольговичем своїм братам. Тоді й утворилася Д.в. 1181 тут сидів Василько Ярополчич, правнук Ярослава Мудрого. У польс. джерелах є свідчення про те, що в 1190-х рр. Польща воювала з якимось (не названим на ім’я) дорогичинським князем, бо він підтримував ворожих їй ятвягів. Потім Д.в. належала до Берестейської волості. У 1230-х рр. Д.в. захопив кн. Конрад I Мазовецький, який віддав її рицарям Добжинського ордену (див. Добжинських рицарів орден). В берез. 1238 Данило Галицький витіснив рицарів і приєднав Д.в. до своїх володінь. Літ.: Грушевський М. Історія України-Руси, т. 2. Львів, 1905; Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX—XIII вв. К., 1985. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДОРОГИЧИНСЬКА ВОЛОСТЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
