ДОНЕЦЬКА ГУБЕРНІЯ — 1) адм.-тер. одиниця на пд. сх. України. Утворена 15 лют. 1919 із центром у м. Луганськ. Включала тер. Бахмутського і Слов’яносербського повітів Катеринославської губернії. 18 берез. 1919 обрано Донецький губвиконком, який очолював Артем (Ф.Сергєєв). Кер-во націоналізованими вугільними підпр-вами здійснювало Центр. правління кам’яновугільної пром-сті Донбасу. Від черв. по груд. 1919 губернія була окупована денікінцями (див. Денікіна режим в Україні 1919— 1920 ). Після звільнення виконавчу владу здійснював Донецький губревком. Кер-во відбудовою пром. підпр-в взяло на себе Укрпромбюро. Губернія в такому складі існувала до квіт. 1920; 2) адм.-тер. одиниця, утворена відповідно до рішення Раднаркому РСФРР від 23 берез. 1920. Межі губернії визначено у квіт. рішеннями Президії ВУЦВК та Раднаркому РСФРР (Бахмутський, Маріупольський та Слов’яносербський пов. Катериносл. губ., Старобільський, ч. Ізюмського та Куп’янського пов. Харківської губернії, Таганрозький, частини Донецького і Черкеського округів Області Війська Донського). Поряд із повітовим до кін. 1920 існував районний поділ. До серп. 1920 налічувалося 15 р-нів (Алчевський, Бахмутський, Боково-Хрустальний, Гришинський, Єнакіївський, Каменський, Лисичанський, Луган., Маріу-
польський, Олександро-Грушевський, Слов’янський, Старобільський, Таганрозький, Чистяковський, Юзівський). У груд. 1920 поділ на р-ни скасовано, натомість утворено 10 повітів (Бахмутський, Гришинський, Дебальцевський, Луган., Маріупольський, Слов’янський, Старобільський, Таганрозький, Шахтинський, Юзівський). Губернським центром з груд. 1920 став Бахмут (нині м. Артемівськ). Межі адм. одиниць не були чітко визначеними, кількість р-нів і повітів не раз змінювалася. Після реформи 1923 було сформовано 7 округ (Бахмутська, Луган., Старобільська, Таганрозька, Юзівська, Шахтинська, Маріупольська) і 78 р-нів. Від кін. 1923 почалося сперечання між УСРР та РСФРР навколо Таганрозької та Шахтинської округ. Восени 1924 всупереч протестам бюро Донецького губкому 7 р-нів, частини ще двох р-нів Шахтинської округи та 5 р-нів Таганрозької округи були передані РСФРР. У складі Д.г. лишилося 5 округ і 65 р-нів. У зв’язку з політикою коренізації (див. Коренізації політика) 1923— 25 було виділено 13 нім., 1 єврейс., 4 змішаних (нім.-укр.) сільс. рад. У ході другого етапу адм.-тер. реформи 1 серп. 1925 Д.г. була ліквідована. Літ.: Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. Енциклопедичний довідник. К., 1987; Боєчко В. та ін. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. К., 1994; Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України. К., 2000. Я.В. Верменич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДОНЕЦЬКА ГУБЕРНІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
