ДОМБРОВСЬКИЙ (Dąbrowski) Ярослав (листоп.1836—23(11).05. 1871) — військовик, революціонер, генерал Паризької комуни 1871. Н. в м. Житомир. Із безмаєтної волин. шляхти. Син дрібного чиновника, архівіста губернського дворянського зібрання Віктора Домбровського та його дружини Софії (Зоф’ї), у дівоцтві Фалкенхаген-Залеської. З 9 років — у Брест-Литовському, потім — Петерб. кадетських корпусах і Костянтинівському військ. уч-щі (закінчив 1855 прапорщиком). Служив на Кавказі. Учасник Кримської війни 1853—1856.
Нагороджений орденом св. Станіслава. 1859—61 навч. в Акад. Генштабу (Санкт-Петербург). Сприяв З.Сєраковському в організації нелегального гуртка, який, почасти під його кер-вом, відіграв значну роль у підготовці кадрів для польського повстання 1863— 1864. На поч. 1862 в чині штабскапітана направлений до царської армії в Польщу, де разом із А.Потебнею очолив таємний к-т рос. офіцерів, обійняв провід у варшавському к-ті «червоних», який був трансформований у підпільний Центр. нац. к-т. Розробив план рішучого збройного удару в Царстві Польському, що мав стати сигналом для заг. антиурядового виступу на підтримку дій революц. конспірації в окупаційному війську (реалізацію було відкладено). У серп. 1862 зазнав арешту. Понад два роки утримувався в казематі Варшавської цитаделі. За ґратами навесні 1864 повінчався з Пелагеєю Згличинською, після чого її заслали на Поволжя під нагляд поліції. Засуджений на 15 років каторги, в груд. 1864 на шляху до Сибіру Д. втік із моск. пересильної тюрми Колимажний двір. Наступного літа з фальшивими документами відбув із дружиною за кордон. Оселившись у Франції, працював креслярем, став одним із лідерів польс. політ. еміграції, виступав як публіцист. З демократ. позицій трактував «руське питання», прагнув польс.-укр. порозуміння. Наполягав, що з минулого треба виводити уроки, а не підстави для зазіхань на Україну, обґрунтовував її право на самовизначення, «всі права самостійного ладу та розвитку». Під час франко-прусської війни 1870—71 рішуче став на захист республіки, здобув популярність поміж опозиційних клубів Парижа. Отримав од Дж.Гарибальді запрошення керувати волонтерським корпусом у м. Ліон, проте вирватися тоді з обложеної столиці не вдалося. 2 квіт. 1871 покликаний Комуною очолити легіон нац. гвардії. Невдовзі обійняв посаду коменданта міськ. укріп-району. 28 квіт. призначений командувати 1-ю (Західною) армією, потім фактично порядкував ЗС кому-
нарів. Відзначався проведенням сміливих операцій та особистою хоробрістю. Був контужений. Загинув від смертельного поранення на барикаді поблизу Монмартра в бою з версальськими військами. Вночі на 24 трав. з почестями похований на цвинтарі Пер-Лашез. 1879 ексгумований прах Д. перенесено до комунального кладовища Іврі. Тв.: Два письма. «Колокол», 1865, 15 июля; Trochu comme organisateur et gеnеral en chef. Lyon, 1871; Krytyczny rys wojny 1866 roku w Niemcech i we Włoszech. Warszawa, 1952; Listy. Warszawa, 1960. Літ.: Еще о Я.Домбровском. «Колокол», 1865, 1 августа; Rożałowski W. Żywot generała Dąbrowskiego. Lwоw, 1878; Bortnowski W. Jarosław Dąbrowski. Warszawa, 1954; Jarosław Dąbrowski, wybitny dowоdсa i teoretyk wojskowy. Warszawa, 1955; Дьяков В.А., Миллер И.С. Революционное движение в русской армии и восстание 1863 г. М., 1964; Дьяков В.А. Ярослав Домбровский. М., 1969; Zdrada J. Jarosław Dąbrowski. Krakоw, 1973; Миллер И.С. Исследования по истории народов Центральной и Восточной Европы XIX в. М., 1980. П.Г. Усенко.
стьяне на Руси с древнейших времен до XVII века. М.—Л., 1946; Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993; Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст.: кордони, населення, право. К., 1996; Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні: (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998. А.О. Гурбик.
пол. 19 ст. площа Д.з. зросла за рахунок привласнення великими землевласниками ч. рустикальних земель. Цей незаконний перерозподіл земель було, однак, узаконено урядовим декретом 25 листоп. 1846. Внаслідок селянської реформи 1848 в Галичині, на Буковині та Закарпатті поділ на Д.з. і рустикальні землі втратив колиш. значення. Літ.: Герасименко М.П. Аграрні відносини в Галичині в період кризи панщинного господарства. К., 1959; Стеблій Ф.І. Боротьба селянства Східної Галичини проти феодального гніту в першій половині XIX ст. К., 1961; Історія селянства Української РСР, т. 1. К., 1967. Ф.І. Стеблій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Домбровський Ярослав» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
