Процес договірного оформлення стосунків Київської Русі з Візантією бере початок 860, коли київ. кн. Аскольд обступив м. Константинополь і добився вигідної для себе угоди, яка, ймовірно, забезпечувала права рус. купців у Візантії.
Текст цього договору не зберігся. Перший відомий історикам договір Русі з Візантією укладено 911 між вел. кн. київ. Олегом й імп. Левом VI та його співправителем Александром. Йому передувала рус.-візант. угода, укладена 907 після переможного походу Олега на Константинополь, в якій коротко було викладено осн. положення мирних стосунків між обома країнами. В угоді 907 є дві відсутні в договорі 911 статті: сплата одноразової данини імперією Давньорус. д-ві й право русів на безмитну торгівлю у Візантії. Гол. мета Русі — добитися привілеїв для купців (до серед. 11 ст. рус. торгівля була скерована на візант. ринки, де князь, бояри й дружинники (див. Дружина) збували данину, зібрану під час полюддя, й військ. здобич, купуючи зброю, вино й предмети розкоші, і саме таке її завдання визначало характер і напрями тогочасної рус. зовн. політики). Договір 911 створював режим найбільшого сприяння рус. торговим людям на ринках імперії (те ж саме — візант. купцям на Русі) — вони мали бути забезпечені там житлом, харчами й навіть припасами на зворотний шлях. Таких вигод не мали купці жодної ін. д-ви. Київ. Русь прагнула досягти таким чином визнання на міжнар. арені. Метою візант. уряду під час укладання договору з Олегом було убезпечення пн. кордонів і володінь імперії в Криму, а також систематичне одержання військ. допомоги від Давньорус. д-ви, за що імперія зобов’язалася сплачувати Русі щорічну данину. Цей договір, як і наступний, вписано до «Повісті временних літ». Наступний договір Русі з Візантією укладено після невдалих воєн. походів вел. кн. київ. Ігоря Старого 941 і 944. Не відважившись іти далі на Константинополь після звістки про зібрання Візантією сильного війська, Ігор уклав з нею 944 договір, менш вигідний від Олегового. В ньому вже не йшлося про безмитну торгівлю русів у Візантії та не згадувалося про сплату Візантією данини Русі, натомість Давньорус. держава змушена була взяти на себе зобов’язання захищати від ворогів візант. володіння в Криму.
Третій договір Русі з Візантією укладено 971 між вел. кн. київ. Святославом Ігоровичем, обложеним візант. військом у болг. м. Доростол (нині м. Сілістра, Болгарія), й імп. Іоанном Цимісхієм. Святослав зобов’язався не воювати з Візантією; ні в Болгарії, ні в Криму не піднімати проти неї народи; надавати імперії військ. допомогу. Цей договір вписано до «Повісті временних літ» у лаконічно-узагальненому вигляді; без згадок про торгівлю й вигоди для рус. купців. Останній похід Русі на Візантію стався 1043. Тоді рус. флот під командуванням старшого сина вел. кн. київ. Ярослава Мудрого Володимира зазнав поразки. Ярослав почав створювати коаліцію проти імперії, й імп. Константину IX Мономаху довелося запропонувати йому мир. Договір укладено між 1046 і 1052 та скріплено шлюбом доньки імператора з 4-м сином Ярослава Всеволодом Ярославичем. Цей договір був сприятливим для Русі; його текст не зберігся.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДОГОВОРИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ З ВІЗАНТІЄЮ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
