ДОВНАР-ЗАПОЛЬСЬКИЙ Митрофан Вікторович (14(02).06. 1867—1934) — історик. Н. в м. Рєчиця Мінської губ. (нині місто Гомельської обл., Білорусь) в родині чиновника, вихідця з безземельної білорус. шляхти. Закінчив нар. уч-ще Мозирської прог-зії і 1-шу Київ. г-зію. Навч. на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту (1889—94). Своїми вчителями вважав істориків В.Антоновича та В.Іконникова. Захистив магістерську (1901) та докторську (1905) дисертації з історії Великого князівства Литовського. 1901— 19 — проф. каф-ри рос. історії Київ. ун-ту та організатор і кер. студентського історико-етногр. гуртка, чл. якого були майбутні історики Д.Дорошенко, Й.Гермайзе, П.Курінний, О.Оглоблин, Н.Полонська-Василенко. Дир. Київ. комерційного ін-ту (1912—17), організованого (1908) на базі комерційного від-ня Вищих комерційних курсів, створених (1906) за його ініціативи. Один з організаторів і 1-й дир. Київського археологічного ін-ту (1918—19; див. Археологічні інститути), ініціатор створення Геогр. ін-ту (1918— 19). Один із засн. Київського товариства охорони пам’яток старовини та мистецтва (1910—19), співробітник Київської археографічної комісії. 1920 переїхав до Харкова, де працював у Харків. ун-ті та Ін-ті нар. г-ва, пізніше — проректор Азерб. ун-ту (м. Баку), проф. Білорус. ун-ту (1925—28, м. Мінськ), московських Ін-ту нар. г-ва та С.-г. академії ім. І.Тімірязєва (1928—34).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДОВНАР-ЗАПОЛЬСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
