ДОБРОМИЛЬ — місто Старосамбірського р-ну Львів. обл. Розташов. в долині р. Вирва (бас. Сану, бас. Вісли), за 6 км від залізничної ст. Хирів. Нас. 5,7 тис. осіб (1998). Перша письмова згадка про Д. датована 1374: земельні володіння в долинах річок Вирва та Стрвяж, на яких містився Д., були передані кн. Владиславом Опольським роду Гербуртів. 1450 М.Гербурт біля Д. збудував дерев’яний замок. 1497 поселення і замок були зруйновані татарами. Для відбудови Д. на прохання тогочасного власника А.Гербурта польс. король Ян Ольбрахт визнав Д. м-ком і дозволив проводити там ярмарки. Для заохочення переселенців м-ку надавалися податкові пільги. 1566 на прохання С.Гербурта король Сигізмунд II Август надав місту магдебурзьке право і звільнив його на 15 років від міськ. податку. Все це сприяло швидкому розвиткові Д. Навколо міста були побудовані фортифікаційні споруди: кам’яний мур, рів, частокіл. Поряд із
Д. побудовано кам’яну фортецю. Осн. галузями економіки міста були ткацтво, солеваріння й торгівля. На поч. 17 ст., з метою сприяння розвитку торгівлі та ремесел, єврейс. громаді Д. були надані привілеї. 1611 власник міста Я.-Щ.Гербурт запросив із Кракова (Польща) до Д. друкаря Я.Шелігу і заснував тут друкарню. Були опубліковані твори самого Я.-Щ.Гербурта, а також С.Ожеховського, Вінцентія Кадлубка, Я.Длугоша. Нас. Д. брало активну участь у національній революції 1648— 1676. 1650—51 у місті укр. громадою був організований військ. загін на чолі з А.Пинчівським. Після Берестецької битви 1651 на місто накладена контрибуція, а нас. зазнало репресій з боку польс. адміністрації. Ці та ін. події 1648—1700 описані С.Коростенським у Добромильському літописі. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Д. переходить до складу Австрійс. імперії (від 1867 — Австро-Угорщина) і стає держ. власністю. Відбувається подальший екон. розвиток міста, особливого піднесення зазнає галузь солеваріння. Прокладення залізниці 1871 сприяло розвиткові пром-сті: запрацювали сірникова ф-ка, миловарня, склозавод, лісопильний і пивоварний з-ди. В місті розвивається нім. громада, в передмісті Д. виникли нім. колонії — Верхній і Нижній Енгельсбрун. 1876 Д. став повітовим містом. Під час Першої світової війни ч. нас. Д. була вивезена в Росію. Від 1919 Д. — у межах Польщі, з 1939 — у складі УРСР. 1940—62 райцентр. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 місто окуповане гітлерівцями від черв. 1941 по серп. 1944. Пам’ятка арх-ри — залишки замку 16 ст. Літ.: ІМіС УРСР. Львівська область. К., 1968. В.В. Головко.
сником яких був автор. У центрі уваги Д.л. — військ.-політ. історія: початок національної революції 1648—1676, взяття козаками Б.Хмельницького Любліна (Польща) 1655, ординські наскоки на Україну і боротьба з ними, оборона Відня 1683 (див. Віденська облога 1683) і події місц. значення (повені, неврожаї, епідемії тощо). Автор, будучи прихильником сильної королів. влади, засуджував феод. анархію в Речі Посполитій. Під час написання літопису він покладався переважно на свою пам’ять, хоча, ймовірно, використовував і джерела, що зберігалися в Добромильському монастирі василіан. Пам’ятка написана укр. мовою, близькою до народної. Уперше витяги з Д.л. видрукував А.Петрушевич, а повний текст літопису подав В.Антонович (1888). Опубл. в книзі «Сборник летописей, относящихся к истории Южной и Западной Руси, изданный Киевской комиссией для разбора древних актов» (К., 1888).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДОБРОМИЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
