ДОБРОКЛОНСЬКИЙ Олександр Павлович (10.12.1856—1937) — історик. Д-р церк. історії (1916). Н. в м. Москва в сім’ї священика. Закінчив Моск. духовну акад. (1880) і призначений викладачем у Пензенську, а потім Рязанську духовні семінарії. Від груд. 1892 — приват-доц. каф-ри церк. історії Моск. ун-ту. В жовт. 1899 призначений в.о. екстраординарного проф. Новорос. ун-ту в Одесі на каф-рі церк. історії. 1912— 16 — декан історико-філол. ф-ту цього ун-ту. Протягом 1915—17 кілька разів призначався в.о. ректора Новорос. ун-ту. В квіт. 1919 рішенням органів рад. влади звільнений з ун-ту. Під час перебування військ А.Денікіна в Одесі повернувся на своє місце роботи, проте в лют. 1920 знову звільнився. Від 1920 — на еміграції, проживав у Бєлграді (Югославія). Був одним із засн. Рос. культ. к-ту. Найбільшу увагу приділяв роботі структурного підрозділу к-ту — Рос. наук. ін-ту, в якому працювали такі діячі рос. еміграції, як П.Струве, М.Лосський, Д.Мережковський та ін. 1936—37 очолював цей ін-т. П. у м. Бєлград. Літ.: Алленов С.Г. и др. К вопросу о преподавании историографии в университетах дореволюционной России. В кн.: Проблемы истории отечественной исторической науки. Воронеж, 1981; Косик В.И. Русская церковь в Югославии, 1921—1939 гг. «Славяноведение», 1996, № 6; Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник, т. 1. Одеса, 2000. Г.Г. Єфіменко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДОБРОКЛОНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
