ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ — адм.-тер. одиниця в складі України. Утворена 27 лют. 1932. Розташов. у пд.-сх. ч. України. Межує на пн. з Полтав. та Харків., на сх. — з Донец., на пд. — з Запоріз. та Херсон., на зх. — з Миколаїв. та Кіровогр. областями. Тер. 31,9 тис. км2 (5,3 % від тер. України). Нас. 3567,6 тис. осіб (2001). Міськ. нас. — 83 %. Центр — м. Дніпропетровськ. В області — 22 р-ни, 20 міст, 46 с-щ міськ. типу, 288 сільс. рад, 1440 сільс. населених пунктів. Серед населення за національністю переважають українці — 79,3 %, росіяни складають 17,6 % (здебільшого вони сконцентровані в містах — індустріальних центрах),
білоруси — 0,8, євреї — 0,4, вірмени — 0,3, азербайджанці — 0,2 %, мешкають тут також ін. національності. Статус істор. населених місць мають міста: Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь, Новомосковськ і Павлоград. За характером рельєфу Д.о. — хвиляста рівнина, розчленована глибокими долинами річок. На пн. зх. містяться відроги Придніпровської височини (до 192 м), а на пд. сх. — Приазовської височини. Лівобережна частина області зайнята Придніпровською низовиною. Основні корисні копалини — залізна і марганцева руди, кам’яне й буре вугілля, граніти, каолін тощо. Клімат — помірно континентальний, із спекотним і посушливим літом та м’якою, малосніжною зимою. На території області — 145 річок (довжиною понад 10 км кожна), що належать до басейну Дніпра; Дніпродзержинське, Дніпровське й Каховське водосховища.
Тер. Д.о. була заселена за доби палеоліту, в 7—6 ст. до н.е. тут був центр скіф. д-ви; пізніше скіфів відтіснили на пд. сармати й анти. В добу Київської Русі на тер. Д.о. перетиналася слов’янська колонізація з кочів’ями степових народів — печенігів, половців. У 16—18 ст. вся тер. області входила до складу Вольностей Війська Запорозького низового. Тут на о-ві Томаківка, а пізніше на Микитиному Розі (див. Томаківська Січ, Микитинська Січ), з серед. 16 до серед. 17 ст. містився Кіш Запорозької Січі. На тер. сучасної Д.о. відбувалася Жовтоводська битва 1648, в якій козац. військо на чолі з Б.Хмельницьким здобуло першу перемогу в національній революції 1648—1676. За «Вічним миром» 1686 тер. Запорожжя відійшла до Рос. д-ви. 1709 Чортомлицьку Січ зруйновано, 1734 засновано Нову Січ, після ліквідації якої 1775 її землі ввійшли до складу Азовської губернії та Новоросійської губернії, об’єднаних 1783 у Катеринославське наміс-
ництво. Від 1797 тер. Д.о. входила до складу Новоросійської губ. (з 1802 — Катериносл.). У 19 ст. з відкриттям залізорудних покладів і буд-вом Катерининської залізниці (1884) спостерігається бурхливий розвиток пром-сті, насамперед металургії та машинобудування. Від 1884 до 1913 нас. губ. зросло з 1400 тис. до 3350 тис. осіб. Найбільшим серед металургійних підпр-в Пд. пром. р-ну був Дніпровський з-д у м. Кам’янське (нині м. Дніпродзержинськ), на якому 1915 працювало 11 тис. робітників. Від 1923 на тер. сучасної Д.о. існували Катериносл., Криворізька, Павлоградська округи. 1926 Катериносл. округу об’єднали з Павлоградською під назвою Дніпроп. округа. 1932 — створено Д.о. На 1935 в обл. налічувалося 60 р-нів. До 1939 до її складу входила територія сучасних Запоріз. та ч. Кіровогр. областей. Кількість р-нів Д.о. не раз змінювалася (1938 — 51, 1941 — 26, 1946 — 28, 1960 — 22, 1965 — 20, 1991 — 22). Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 на окупованій гітлерівцями тер. області діяли підпільні загони, диверсійні групи. Силами підпільників було підготовлене і здійснене Павлоградське збройне повстання 1943. Д.о. — одна з найбільш урбанізованих тер. України. Пром. потенціал області визначають три міські агломерації: Дніпропетровська, Криворізька й Нікопольська. Гол. галузі пром-сті — чорна металургія, машинобудування, хімія та електроенергетика. Область є провідним в Україні виробником марганцевої (100 та залізної (до 90 руд. На Дніпропетровщині народилися: теософ та письменниця О.Блаватська, перекладач та письменник В.Підмогильний, парт. і держ. діячі СРСР Л.Брежнєв і В.Щербицький. Осн. архіт. пам’ятки: СвятоМиколаївська церква (1913—15), Спасо-Преображенський собор (1830—35), палац кн. Г.Потьомкіна (1786; усі в Дніпропетровську), Свято-Миколаївський собор (1894, Дніпродзержинськ), церква Різдва в Сулицькому (1812—20, Нікополь), СвятоТроїцький собор (1775—80, Новомосковськ); музей прикладно-
го мист-ва петриківського худож. орнаменту (смт Петриківка). Літ.: ІМіС УРСР. Дніпропетровська область. К., 1969; Скарбниця рідного краю. Дніпропетровськ, 1993; Все про Україну, т. 1—2. К., 1998. Я.В. Верменич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
та залізної (до 90 