ДМИТРО ДЕДЬКО (Детько, Дятько) (р. н. невід. — після 1349) — галицький боярин. Судячи з прізвиська, був княжим вихователем. Очолив змову проти останнього галицько-волин. кн. Юрія II Болеслава (сина мазовецького кн. Тройдена і сестри останніх з династії Романовичів — Андрія Юрійовича й Лева Юрійовича — Марії), внаслідок якої князя 1340 отруїли бояри в м. Володимир (нині м. Володимир-Волинський). Зі смерті князя скористався польс. король Казимир III Великий, який навесні 1340 вчинив набіг на Львів і пограбував його. Однак полякам не вдалося втриматись у Львові й Галицько-Волинському князівстві. Нар. рух проти окупантів очолив Д.Д. Казимиру III довелося вернутися в Польщу, а Галицька земля майже 10 років залишалася боярською олігархічною республікою під кер-вом Д.Д., який у своїх грамотах називав себе «управителем Руської землі». Тільки 1349 Казимир III, заручившися підтримкою Угорщини, заволодів Галицькою Руссю. Подальша доля Д.Д. невідома. Літ.: Котляр М.Ф. Галицька Русь у другій половині ХIV — першій чверті ХV ст. К., 1968. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДМИТРО ДЕДЬКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
