ДИМШИЦЬ Веніамін Еммануїлович (28(15).09.1910—23.05. 1993) — держ. діяч. Герой Соціалістичної Праці. Н. в м. Феодосія в сім’ї міщанина. Від 1927 — робітник шахти та кар’єру в Донбасі. Закінчив Моск. автогенно-зварювальний навч. комбінат (1931). Працював прорабом, інженером, зав. вир-вом, заст. нач. робіт зварювальної контори Кузнецькбуду. Від 1932 — дир. Уральської обласної зварювальної контори. Від 1933 — нач. цеху інженерних конструкцій буд-ва «Азовсталі» в Маріуполі. 1934 вступив на заочне відділення механічного ф-ту Донецького ін-ту господарників. Од 1937 — дир. металоконструкцій на буд-ві металургійного комбінату «Азовсталь», нач. буд-ва Криворізького металургійного з-ду. 1939— 46 — управляючий трестом «Магнітобуд», 1946—50 управляючий трестом «Запоріжбуд». 1950 — нач. Головного управління з буд-ва підпр-в свинцевої пром-сті Мін-ва буд-ва СРСР. У 1945 закінчив Моск. вище тех. уч-ще. 1954 призначений заст. міністра буд-ва підпр-в металургійної та хім. пром-сті СРСР. 1957 — серп. 1959 — гол. інженер буд-ва Бхілайського металургійного з-ду в Індії. Із серпня 1959 до лип. 1962 — нач. від. капітального буд-ва, 1-й заст. голови Держплану СРСР, міністр СРСР. Від лип. 1962 до груд. 1985 — заст. голови РМ СРСР. Водночас у лип.—листоп. 1962 — голова Держплану; листоп. 1962 — жовт. 1965 — голова Ради нар. госп-ва СРСР
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДИМШИЦЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
