ДЗАНОТТІ-Б’ЯНКО (ZanottiBianco) Умберто (1889—1963) — італ. громад. та політ. діяч, філантроп, сенатор (1952). Н. на о-ві Крит (нині Греція). В питаннях держ. буд-ва дотримувався доктрини нац. усамостійнення Дж.Мадзіні. З цією метою під час Першої світової війни започаткував серію книжкових вид. під назвою «Giоvine Europa» («Молода Європа») та ж. «La voce deі Popolі» («Голос народів»), де розглядав становище бездерж. народів, приділяючи увагу й укр. питанню. На поч. 1920-х рр. був серед ініціаторів й організаторів міжнар. акції порятунку від голоду нас. рос. Поволжя, укр. Півдня та Криму (див. Голод 1921—1923 в УСРР). 1922 на власні кошти зібрав продовольство, з яким відправився в уражені лихом регіони, де займався влаштуванням кухонь для роздачі їжі, дитячих притулків, санітарних пунктів. Дізнавшись по прибутті в Україну про катастрофічну ситуацію з харчуванням, залучив фонди італ. орг-цій — К-ту допомоги рос. дітям, Т-ва Червоного Хреста, Асоц. сприяння Півдню Італії, засн. і кер. якої він був. У ході поїздки був координатором дій щодо рееміграції італ. поселенців із Бердянська, Керчі та ін. охоплених голодом міст. Матеріально підтримував діячів науки і к-ри Одеси, Харкова та ін. міст, які (особи) постраждали від Жовтневого
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЗАНОТТІ-Б’ЯНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
