Беруть початок із заснованого Петром I 9 верес. 1698 ордену св. апостола Андрія Первозванного (див. Андрія Первозванного орден). Офіц. статут орде-
Орден св. великомучениці Катерини. Хрест 2-го ст.
Орден св. князя Олександра Невського. Зірка, прикрашена стразами.
Орден св. князя Олександра Невського. Хрест, прикрашений алмазами.
Орден св. князя Олександра Невського. «Чорний» хрест з мечами.
Орден св. великомученика і переможця Георгія. Зірка.
Орден св. великомученика і переможця Георгія. Хрест 1-го ст.
Орден св. великомученика і переможця Георгія. Хрест 4-го ст. для іновірців.
ну було затверджено тільки 1797 імп. Павлом I. Знаком ордену нагороджували за вірність, хоробрість, за визначні заслуги перед Вітчизною, за героїзм, благодійність тощо. Обрання в кавалери ордену (в орденську корпорацію) було прерогативою гросмейстера, яким «на вічні часи» вважався імператор. Знаком ордену є зображення св. апостола Андрія Первозванного, розп’ятого на синьому (т. зв. Андріївському, у формі літери «X») хресті на тлі двоголового орла з трьома золотими коронами. На одному боці орла стоїть літера «А» (початкова в імені апостола), на ін. — «П» — у пам’ять про засновника. Знак носили на шийному ланцюжку ювелірного виготовлення або біля стегна з лівого боку на широкій блакитній муаровій стрічці, перекинутій через праве плече. Додатковим знаком кавалера ордену Андрія Первозванного була срібна восьмипроменева зірка зі срібним хрестом на золотому полі в центрі круглого медальйона, навколо якого розміщено девіз «За веру и верность». Носилася на лівому боці грудей. Цей девіз карбувався також на орденському ланцюжкові. Для кавалерів ордену передбачався особливий одяг для урочистих подій: єпанча із зображенням орденської зірки та капелюх. Першим кавалером цього ордену став ген.-адмірал рос. флоту Ф.Головін (10 берез. 1699), другим, через рік, — гетьман І.Мазепа («за 13-літні успіхи над кримцями»). Сам Петро I, як капітан бомбардирської роти, отримав знак ордену лише 10 трав. 1703 шостим. За Петра I кавалерами ордену стали 24 росіянина і 14 іноземців. З появою ін. відзнак знак ордену Андрія Первозванного залишався найвищим. У пам’ять про уникнення рос. армією на чолі з Петром I полону під час Прутського походу 1711, коли цариця Катерина I «своєю присутністю підтримала государя і все російське військо», 24 листоп. 1714 засновано орден Звільнення для осіб жін. статі, незабаром перейм. на орден св. великомучениці Катерини. Знаком його був медальйон із зображенням св. Катерини, яка підтримуює білий емальований хрест оригінальної форми з чотирма латинськими літерами, що
означають: «Господи, спаси царя!» Хрест носили на лівому боці грудей на банті з білої стрічки з девізом: «За любовь и Отечество». Він мав два ступені: великий хрест та малий хрест з різною кількістю оздоб. Пізніше великий хрест почали носити на червоній зі срібною обвідкою стрічці через праве плече. Його доповнила срібна зірка із зображенням срібного хреста на червоному полі в центрі. Одночасно число «кавалерственных дам» великого хреста не мало перевищувати 12, малого — 94. Від 1856 великі хрести почали прикрашати діамантами, малі — алмазами. Першою відзнакою ордену Петро I особисто нагородив свою дружину Катерину I. Єдиним чоловіком серед нагороджених цією відзнакою став князь О.О.Меншиков (лютий 1727). 1725 у зв’язку із перенесенням святих мощей Олександра Невського з Владимира (нині місто в РФ) до Санкт-Петербурга за правління Катерини I був заснований Олександра Невського орден. 21 трав. 1725 під час шлюбної церемонії цесарівни Анни Петрівни знак ордену був покладений на її нареченого — герцога Гольштейн-Готторпського Карла Фрідріха. Знак ордену складав хрест червоної емалі з 4-ма двоголовими орлами під коронами поміж 4-ма кінцями хреста та зображенням у середині медальйона св. князя Олександра Невського на коні. Знак носили на червоній стрічці (одягалась через ліве плече). В середині срібної орденської зірки зображено вензель князя, а на червоному обідку навколо нього — девіз «За труды и Отечество». Катерина I сама наклала на себе ці орденські знаки, засвідчивши цим свій вступ до орденської корпорації для надання останній авторитету. Граничної кількості одночасно живих чл. ордену не було встановлено. 1731 кавалером ордену св. князя Олександра Невського став гетьман Д.Апостол. У листоп. 1769 офіційно затверджено Воєнний орден св. великомученика і переможця Георгія. Його чл. могли бути винятково військові. Знак ордену мав 4 ст. і надавався переважно за бойові заслуги, хоча передбачалося нагородження й за вислугу років (25 — обер-офіцерам і 18 —
морякам). Знак ордену являє собою білий емальований хрест із золотою обвідкою. В центр. круглому медальйоні — зображення св. Георгія на коні, який списом простромляє зеленого змія. Хрести носили на стрічках з 3-х чор-
георгіївської стрічки. Нагорода була рідкісною і від 1807 офіційно прирівнювалася до орденської. Імена нагороджених золотою зброєю вносилися до заг. орденського списку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ РОСІЇ 1698—1917» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
