ДЕРЖАВНЕ ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ УСРР (ДПУ УСРР) — відомство держ. безпеки (спец. служба) Рад. України, що існувало 1922—34. Утворене за постановою ВУЦВК від 22 берез. 1922 при НКВС УСРР замість скасованої ВУЧК. Цьому передувала
реорганізація ВЧК на ДПУ при НКВС РСФРР згідно з постановою Всерос. ЦВК від 6 лют. 1922. Голова ДПУ УСРР був водночас наркомом внутр. справ та повноважним представником ДПУ РСФРР в Україні та Криму. Йому підпорядковувалися особливі й транспортні відділи та війська ДПУ на тер. УСРР. Місц. органами ДПУ були губвідділи при губвиконкомах, транспортні відділи, особливі від-ня (відділи) при губвідділах ДПУ, корпусах і д-зіях Українського військового округу, органи охорони кордонів. До завдань ДПУ входило: попередження й придушення відкритих контрреволюц. виступів; боротьба з бандитизмом і збройними повстаннями; викриття контрреволюц. орг-цій та осіб, діяльність яких спрямовувалася на підрив госп. життя країни; охорона держ. таємниць і боротьба зі шпигунством; охорона залізничних та водних шляхів сполучення, боротьба з крадіжками вантажів та злочинами, спрямованими на руйнування транспорту або зменшення його пропускної спроможності; політ. охорона кордонів д-ви, боротьба з контрабандою й незаконним переходом кордонів; виконання спец. завдань верховних органів влади. ДПУ УСРР мало право проводити обшуки, арешти та виїмки (збір) речових доказів за злочинами, що входили до його компетенції. Нагляд за справами, які порушувало ДПУ, здійснював прокурор УСРР, після чого вони надходили до ревтрибуналів або нар. судів. Постановами ВУЦВК від 6 верес. і 6 груд. 1922 ДПУ надавалося право адм. висилки осіб, причетних до контрреволюц. злочинів, підозрюваних у бандитизмі й контрабанді, раніше двічі засуджених за кримінальні злочини. При НКВС УСРР створили особливу комісію з питань висилання, згодом — Особливу нараду при ДПУ УСРР. Після утворення СРСР на базі ДПУ при РНК РСФРР було утворено Об’єднане держ. політ. управління (далі — ОДПУ при РНК СРСР) з тими ж самими функціями, що й ДПУ. 15 листоп. 1923 ЦВК СРСР затвердив Положення про ОДПУ СРСР
та його органи, згідно з яким ОДПУ відало діяльністю респ. і місц. органів ДПУ та здійснювало «безпосередню оперативну роботу в загальносоюзному масштабі». 13 серп. 1924 ВУЦВК і РНК УСРР затвердили Положення про ДПУ УСРР, згідно з яким ДПУ виводилося з підпорядкування НКВС УСРР і утворювалося при РНК УСРР. Голова ДПУ УСРР призначався ВУЦВК за погодженням з ОДПУ і вважався уповноваженим ОДПУ при РНК УСРР. Центр. апарат ДПУ складався з Колегії при голові ДПУ (визначала заг. напрями роботи та вирішувала орг. питання), Адм.-орг. частини (АОЧ), Секретно-оперативної частини (СОЧ) і Транспортного від. (ЮЖОКТОГПУ — Транспортный отдел ГПУ Южного округа путей сообщения). Провідними відділами були: Секретний (СВ), Контррозвідувальний (КРВ), Екон. (ЕКВ, невдовзі його було перетворено на екон. частину—ЕКЧ), Особливий (ОВ), Інформаторський (ІНФВ) та ін. Губвідділи ДПУ складалися із заг.-адм. (поділялася на госп. й адм. від-ня) і секретно-оперативної (секретне та контррозвідувальне від-ня, військ., екон., по боротьбі з бандитизмом, інформаторсько-агентурна і реєстраційно-стат. групи) частин. У ході реорганізації центр. апарату були створені Обліковоінформаційна частина (ОІЧ), відділи для контролю за дотриманням режиму таємності, ведення шифрувальної роботи та здійснення політ. контролю; частини перетворено на управління. У грудні 1930 було ліквідовано НКВС УСРР, а в складі ДПУ згодом створено Управління робітн.-сел. міліції (УРСМ). До відання ДПУ передали й виправно-трудові установи — пром. та с.-г. колонії. 1931 СВ та ІНФВ об’єднали у Секретно-політ. від. (СПВ) у складі Секретно-оперативного управління (яке 1932 було ліквідовано). Згодом до компетенції ДПУ було додано боротьбу зі спекуляцією, службовими й госп. злочинами та надано право застосовувати одночасно з адм. висилкою ін. форми позасуд. репресії (до смертної кари включно). Наприкінці 1928 ДПУ могло з дозволу
прокурора здійснювати дізнання та слідство за всіма злочинами, передбаченими Кримінальним кодексом УСРР. У черв. 1929 за рішенням політбюро ЦК КП(б)У при Колегії при голові ДПУ утворено суд. трійку, яка розглядала закінчені слідством кримінальні справи, крім найважливіших, що надходили до Особливої наради при ДПУ УСРР. Поруч із виконанням функцій, притаманних кожній спец. службі, ДПУ використовувалося кер-вом КП(б)У і як знаряддя боротьби з політ. й ідейною опозицією та як інструмент масового терору. Ця тенденція посилилася наприкінці 1920-х — поч. 1930-х рр., коли ДПУ проводило розслідування, за результатами яких відбулися резонансні суд. процеси (див. «Шахтинської справи» процес 1928; «Промислової партії» процес 1930; «Спілки визволення України» справа 1929— 1930; «Трудової селянської партії» справа 1930; «Українського національного центру» справа 1930— 1931; «Весна»; «Української військової організації» справа 1933), за якими засуджено багато представників гуманітарної, тех. і військ. інтелігенції. ДПУ залучалося до проведення хлібозаготівельних кампаній, примусової колективізації сільського господарства, розкуркулення, придушення сел. виступів під час голодомору 1932—1933 в УСРР та ін. репресивних держ. заходів, наслідками яких були великі людські втрати. ДПУ УСРР очолювали: В.Манцев (1922—23), В.Балицький (1922—31, 1933—34), С.Реденс (1931—33); заст. голови: В.Балицький (1922—23), К.Карлсон (1924—34), І.Леплевський (1933), З.Кацнельсон (1934). Керівниками центр. апарату були: Ю.Євдокимов (СОЧ, КРВ), М.Бистрих (СОЧ, прикордонні війська, ОВ), Й.Блат (АОЧ, Екон. управління, В.Іванов (СОЧ, ОІЧ), І.Леплевський (Секретно-оперативне управління), С.Западний (Обліково-інформаційне управління), С.Мазо, О.Бронєвой (Екон. управління), М.Добродицький (КРВ, ОВ), В.Карелін (ОВ), Є.Євгеньєв-Шептицький (КРВ), М.Панов-Бройде (Розвідвідділ), В.Горожанин, Г.Люшков, Б.Козельський, Ю.Кривець, М.Александровський (СВ—СПВ), М.Бачинсь-
кий, Н.Рубінштейн, С.Цикліс (Адмінвідділ), Я.Письменний (секретар колегії ДПУ) та ін. С.А. Кокін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЕРЖАВНЕ ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ УСРР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
