ДВОРЯНСЬКІ ЗБОРИ — органи станової дворянської корпорації в повітах Російської імперії. Виникли 1766, коли було організовано губернські дворянські т-ва та їхні органи — губернські збори. Жалувана грамота дворянству 1785 визначила осн. права дворянства та дворянських товариств. Інститут Д.з. запроваджено в Україні з поширенням губернського поділу, наданням прав дворянства козацькій старшині та укр. і польс. шляхті. Дворяни могли збиратись у певний термін (переважно раз у 3 роки) для виборів посадових осіб, заслуховування пропозицій з боку влади й обговорення своїх станових потреб. Право голосу на Д.з. визначалося віковим, майновим та службовим цензом. Д.з. обирали повітових і губернських предводителів, засідателів верхнього земського суду й совісного суду, повітового чи окружного суддю та земського справника, засідателів повітового й нижнього земського судів і депутатів для складання родовідних книг (див. Дворянські депутатські збори). Д.з. мали право клопотатися перед генерал-губернатором про свої громад. потреби й вигоди, а також подавати клопотання й скарги Сенатові та імператорові. За законністю постанов дворянства стежив губернський стряпчий. Члени Д.з. не підлягали арештові, хоча осуджений судом за аморальну поведінку дворянин міг бути виключений з Д.з. за їхньою постановою. Для дворянських сиріт і вдів при кожному повітовому суді існувала дворянська опіка на чолі з предводителем і членами — суддею та засідателями. Д.з. було ліквідовано Декретом Всеросійського ЦВК та РНК «Про знищення станів і цивільних чинів» 23(10) листоп. 1917. Літ.: Жалованная грамота дворянству и городовое положение. М., 1864; Романович-Славатинский А. Дворянство в России от начала XVIII в. до отмены крепостного права. К., 1912. Т.І. Лазанська.
метою розроблення проекту положень про умови скасування кріпацтва в Російській імперії. 20 листопада 1857 на ім’я віленського генерал-губернатора В.Назімова було видано перший рескрипт про організацію Д.к. Протягом березня—жовтня 1858 такі комітети створювалися по всіх губерніях. В Україні переважну частину чл. губернського дворянського к-ту обирали повітові дворянські збори, а частину призначав губернатор. Протягом 1858—59 питання про умови скасування кріпосного права широко обговорювались у Д.к., на повітових дворянських зборах та нарадах. Д.к. при виробленні проектів «Положень» про відміну кріпосного права мали чітко дотримуватися програми й загальних вказівок Головного комітету (за свавільність губернатор міг розпустити Д.к.). Щодо сел. питання поміщики розділилися на дві групи: консервативну (більшість), яка виступала проти наділення селян землею при звільненні від кріпацтва, та ліберальну (меншість), яка висловлювалася за звільнення селян із наділенням їх землею, але за певний викуп. До першої належали здебільшого поміщики чорноземних губ. (у т. ч. й частина укр.), до другої — нечорноземних губ. (і частина укр. теж), які відображали точку зору капіталізованого дворянства й ліберальної буржуазії. Ці два угруповання мали свої друковані органи: перше — «Журнал землевладельцев», друге — «Сельское благоустройство». В останньому друкувався Ю.Самарін. Близько до позицій лібералів стояв І.Вернадський, видавець «Экономического указателя». 8 верес. 1859 спец. ред. комісія завершила підготовку єдиного законодавчого акта про звільнення селян із зе-
303 ДВОРЯНСЬКІ
Полтава. Будинок дворянських зборів. Архіт. Є.Соколов. 1810.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДВОРЯНСЬКІ ЗБОРИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
