ҐОРУК Сень (Семен; 13.09.1873— лип. 1920) — громад. і військ. діяч. Н. в м. Снятин. Закінчив (1895) г-зію в Коломиї, філос. ф-т Львів. ун-ту (1903), австрійс. військ. старшинську шк. Активний діяч сокільсько-січового руху. Чл. проводів «Січі», «Просвіти», Пед. т-ва, «Змагового союзу», Християн.-соціальної партії, ред. її друкованого органу «Руслан» (од 1905), курінний отаман т-ва «Січові стрільці» у Львові (1913—14). У роки Першої світової війни — командир сотні, куреня Легіону Українських січових стрільців на рос. фронті. Перебував у полоні (1916—17). Від жовт. 1918 — чл. Центр. військ. к-ту, з 1 листоп. — один із керівників повстання (див. Листопадова національно-демократична революція в Галичині 1918), перший нач. штабу Української Галицької армії, згодом — командир бригади, шеф персонального від. Начальної команди УГА. У квіт. 1920 заарештований ВЧК й вивезений у підмоск. концтабір Кожухів, пізніше — на Соловки, де був страчений. Літ.: Максимчук І. Кожухів. Львів, 1930; Думін О. Історія Легіону УСС 1914—1918. Львів, 1936; За волю України: Історичний збірник УСС. НьюЙорк, 1967; Січовий отаман. «Західна Україна», 1991, ч. 1—4; Отаман
Сень Горук. «Армія України», 1992, 29 жовт.; Науменко К. Злочин у Білому морі. «Літопис Червоної Калини», 1992, ч. 4—5. К.Є. Науменко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ҐОРУК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
