ҐАЛАҐАНА КОЛЕГІЯ — див. Колегія Павла Ґалаґана. ҐАЛАҐАНИ — козац.-старшинський, згодом дворянський рід на Правобережній Україні та Лівобережній Україні 2-ї пол. 17 — поч. 20 ст. Родоначальником вважається реєстровий козак м-ка Омельник (нині село Кременчуцького р-ну Полтав. обл.) Кременчуцького полку Іван Ґ. (р. н. і р. с. невід.). Гнат Іванович (р. н. невід. — п. 1748), за джерелами, — полковник Війська Запорозького (1706), полковник компанійський (1708; див. Компанійці), полковник Чигиринського полку (1709—14), Прилуцького
Маєток Ґалаґанів у с. Сокиринці Прилуцького повіту (нині село Срібнянського р-ну Черніг. обл.). Архіт. П. Дубровський. Фото кінця 19 ст.
полку (1714—39). Активний учасник Північної війни 1700—1721 на боці Петра I. 1709 брав участь у зруйнуванні Запорозької Січі, за що одержав чотири села на Правобережжі. Після Прутського трактату 1711 між Рос. д-вою та Османською імперією втратив маєтності й чигиринське полковництво. Отримав від гетьмана І.Скоропадського маєтності на Лівобережжі. Збільшував кількість своїх підданих за рахунок рядових козаків. Семен Іванович (р. н. і р. с. невід.) — миргород. полковий осавул (1723—30), миргород. наказний полковник. Григорій Гнатович (1716—77) — прилуцький полковник (1739—63). 1741— 42 — учасник коронації в Москві імп. Єлизавети Петрівни. Чл. Генеральної військової канцелярії (1750). У його маєтках налічувалося понад 4 тис. залежних посполитих. Григорій Павлович — див. Г.Ґалаґан. Літ.: Лазаревский А.М. Очерки малороссийских фамилий. 5. Галаганы. «Русский архив», 1875, кн. 1; Мищенко Ф.Г. Григорий Павлович Галаган. К., 1888; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 1. К., 1908; Гуржій О.І. Гетьман Іван Скоропадський. К., 1998. О.І. Гуржій.
риторику у Києво-Могилянському колегіумі, 1657—69 — ректор цього колегіуму. Від 1669 і до кінця життя — архімандрит Чернігівського Єлецького Свято-Успенського монастиря. Автор бл. 20 праць, серед них зб. проповідей «Ключ разумўнія» (вид. 1659, 1660, 1665), трактат з теорії гомілетики «Наука, албо Способ зложеня казання» (1659), зб. оповідань «Небо новоє» (1665), історико-літ. значення якої полягало в ознайомленні укр. сусп-ва з розповідями й легендами зх.європ. середньовічної літ., а також кілька творів полемічного характеру, спрямованих на захист православ’я. Творчий доробок Г. засвідчує його широку ерудицію, глибоку обізнаність з кращими зразками світ. наук., полемічної та істор. спадщини. Літ.: Сумцов Н.Ф. Иоанникий Галятовский. «Киевская старина», 1884, № 1—4; Біда К. Іоаникій Галятовський. «Богословіє», 1972, т. 34. В.М. Матях.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ҐАЛАҐАНА КОЛЕГІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
