ҐАЛАҐАН Григорій Павлович (15.08.1819—25.09.1888) — громад. діяч, меценат. З роду Ґалаґанів. Н. в с. Сокиринці Прилуцького пов. Полтав. губ. (нині село Срібнянського р-ну Черніг. обл.), за «Малороссийским родословником» — у м. Київ. Закінчив юрид. ф-т Петерб. ун-ту (1840). Працював у Черніг. палаті держ. маєтностей, з 1858 — чл. Черніг. к-ту «Про поліпшення побуту поміщицьких селян». Брав участь у складанні проекту положень про скасування кріпацтва, а згодом за розпорядженням царського уряду впроваджував у життя Положення 19 лют. 1861 (див. Селянська реформа 1861), дотримувався позицій демократизму. Від 1865 енергійно і плідно працював у Полтав. земстві (див. Земства), виявляв ініціативу в освіт. справах. Втративши єдиного сина Павла, Ґ. в його пам’ять заснував приватний навч. заклад — колегію Павла Ґалаґана в Києві (1871), пожертвував свій маєток у с. Дігтярі для ремісничого уч-ща (1876), завдяки йому в м. Прилуки відкрито чол. й жін. г-зії. Як енергійну, послідовну в своїх діях і авторитетну людину, 1873 Ґ. обрано головою ПівденноЗахідного відділу Російського географічного товариства — першої легальної орг-ції в галузі українознавства, працював також у Київській археографічній комісії. 1881 як чл. комісії з питань сел. реформи займався проблемами зниження викупних платежів, з 1882 — чл. Держ. ради (по департ. законів). Ґ. мав багато друзів, у т. ч. серед слов’янофілів, та все життя був українофілом, близьким до київ. громади. Дуже добре знав історію України, мав дружнє ставлення до Росії, виступав за єдність з нею. Відомий також як автор «Сборника этно-
графических материалов, касающихся Малороссии» і «Южноруських пісень з голосами» та ін. творів. П. у с. Сокиринці. Літ.: Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 1. К., 1908; Русский биографический словарь: (Га—Ге). М., 1914; Ежегодник коллегии Павла Галагана. К., 1916. Н.А. Шип.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ҐАЛАҐАН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
