ГУЦУЛЬСЬКА РЕСПУБЛІКА — політ. утворення, проголошене на поч. січ. 1919 Укр. нар. радою в м-ку Ясіня. Ств. 8 листоп. 1918 Ясінська нар. рада під кер-вом С.Клочурака вела рішучу боротьбу за возз’єднання Закарпатської України з Україною, налагодила тісні зв’язки з урядом Західноукраїнської Народної Республіки. 3 січ. 1919 її делегати брали участь у засіданні Української національної ради ЗУНР в м. Станіслав (нині м. Івано-Франківськ), на якому було ухвалено акт злуки ЗУНР та УНР (див. Акт злуки). 5 січ. загони гуцульської нар. оборони з допомогою старшин Української Галицької армії роззброїли мадярських вояків та встановили владу Укр. нар. ради — Г.р. При раді діяли секції: військ. і зовн. зв’язків, внутр. справ, харчова, госп., освіти та шкільництва, а також пропаганди з осередком у Станіславі. Збільшивши загони гуцульської нар. оборони до 1100 вояків, Ясінська рада поширила свій вплив майже на всю Гуцульщину, в т. ч. на м. Рахів, м-ко Великий Бочків (нині смт Великий Бичків) та м. Сигет (нині м. Сігету-Мармацієй, Румунія). Г.р. існувала до румунської окупації 11 червня 1919. За Сен-Жерменським мирним договором 1919 Закарпаття стало автономною ч. Чехословаччини. Літ.: Клочурак С. До волі. Спогади. Нью-Йорк, 1978; Верига В. Визвольні змагання в Україні. 1914— 1923, т. 1. Львів, 1998. Ю.Ю. Сливка.
стрільців і старшин) майже повністю складався з гуцулів. У листоп. 1916 — берез. 1917 Г.с. У.с.с. брала участь у боях з рос. військ. частинами в околицях міст Кирлібаба, Якобен, ВатраДорней. Після Лютневої революції 1917 стала ініціатором братання з солдатами українізованого полку рос. армії. Вони обмінювалися часописами, спільно відсвяткували Великдень (Пасху). У квіт. 1917 австрійс. командування перекинуло сотню в підпорядкування нім. 200-ї піх. д-зії, яка займала оборону на г. Попадя (на межі нинішніх Івано-Франк. і Закарп. областей). 27 черв. 1917 Г.с. У.с.с. повернулася в р-н с. Конюхи (нині село Козівського р-ну Тернопільської обл.), влилася до Легіону УСС і припинила існування як окрема одиниця. Літ.: Українські Січові стрільці. 1914—1920. Львів, 1935; Думін О. Історія Легіону УСС. Львів, 1936; Литвин М., Науменко К. Історія галицького стрілецтва. Львів, 1990; Ріпецький С. Українське січове стрілецтво. Львів, 1995. К.Є. Науменко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГУЦУЛЬСЬКА РЕСПУБЛІКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
