ГУСАРИ (від угор. Hucz — двадцять і ar — податок) — різновид
ріт з валами і Моск. воріт з бастіоном у м. Херсон, будинку гол. командира Чорномор. флоту і портів (нині — Музей суднобудування і флоту) в м. Миколаїв, Закарп. укр. муз.-драм. театру ім. О.Кобилянської в м. Чернівці. Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1981; в складі творчого колективу). Літ.: Шевченківські лауреати. 1962—2001. Енциклопедичний довідник. К., 2001. В.В. Головко.
Крилатий гусар. 16 ст.
кавалерії. Перші гусарські формування утворилися в Угорщині 1458 як кінні загони дворянського ополчення. В Україні гусарські загони почали з’являтися бл. 1500 як нова формація польс. регулярної легкої кінноти. В 70-х рр. 16 ст. польс. Г. були реформовані у важку кінноту, особливою ознакою якої була наявність при кожному гусарові 4—10 озброєних пахолків. 1765 5 слобідських козацьких полків (див. Слобідські козацькі полки в 17 столітті) були переведені в розряд Г. з 6-річним терміном служби. 1783—84 гусарські полки були перейм. в легкокінні полки. 1787 більшість легкокінних полків, утворених на базі укр. козацтва (городового козацтва, катериносл. і слобідського), перетворено на Г. Ці полки становили більшість рос. гусарської кінноти і з невеликою перервою (впродовж 1882—1907) існували до 1917. Літ.: Історія українського війська. Львів, 1992; Разин Е.А. История военного искусства, т. 2—3. СПб.—М., 1999; Тараторин В.В. Конница на войне. Минск, 1999. Б.В. Черкас.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГУСАРИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
