ГРУШЕЦЬКИЙ Іван Самійлович (22(09).08.1904—26.11.1982) — парт. та держ. діяч доби СРСР. Герой Соц. Праці (1974). Н. в с. Комишуваха (нині с-ще міськ. типу Оріхівського р-ну Запоріз. обл.) в сім’ї селянина-бідняка. Від 1928 — чл. ВКП(б) — КПРС. 1922—29 працював на виборних посадах у комітетах незаможних селян Запоріз. округи. 1929—37 — на керівній рад. роботі в Запоріз. окрузі, Дніпроп. обл. Від 1938 — секретар Дніпроп., з 1939 — 2-й секретар Станіславського обкому партії, з 1940 — 1-й секретар Чернів. обкому та міськкому КП(б)У. 1941—44 — чл. Військ. ради 40-ї армії Другого Українського фронту, генерал-майор. 1944—51 (з перервою) та 1961—62 — 1-й секретар Львів., 1951—61 — Волин. обкомів партії. 1954—59 і від 1960 — чл. ЦК КПУ. Закінчив ВПШ при ЦК КПРС (1957). Від 1961 — чл. ЦК КПРС. 1962— 66 — голова К-ту парт.-держ. контролю ЦК КПУ і РМ УРСР, секретар ЦК КПУ і заст. голови РМ УРСР. 1962—72 — канд. у чл. політбюро (до черв. 1966 — президії) ЦК КПУ. Від 1966 — голова парт. комісії при ЦК КПУ, 1972—76 — голова Президії ВР УРСР, заст. голови Президії ВР СРСР. 1972—76 — чл. політбюро ЦК КПУ. Депутат ВР СРСР та ВР УРСР. Нагороджений 6-ма орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції та ін. орденами і медалями. Від 1976 — персональний пенсіонер. П. у м. Київ. М.Р. Плющ.
яка належала Тевтонському ордену, поблизу с. Грюнвальд (нині Ольштинське воєводство, Польща) між рицарями-хрестоносцями (бл. 39 тис. осіб) під командою великого магістра Тевтонського ордену Ульріха фон Юнґінґена та об’єднаними ЗС (бл. 45 тис. осіб) Корони Польської і Великого князівства Литовського (ВКЛ), в складі яких були кіннотники ординського царевича Джелаль-ад-Діна, загони воїнів з Молдавського князівства, а також Пн.-Сх. Русі, Чехії на чолі з Яном Жижкою і Яном Сокольцем. Союзну армію очолили польс. король Владислав II Ягайло і вел. кн. литов. Вітовт. Битва почалася атакою легкої (татар.) кінноти на лівий фланг війська хрестоносців. Зустрічного натиску важкоозброєних рицарів правий фланг польс.-литов. армії не витримав і був розгромлений. Кульмінацією Г. б. стало зіткнення гол. сил супротивників. Особливу стійкість виявили три смоленські полки, які прикрили собою центр польс.-литов. армії під час атаки рицарських корогв. Битва закінчилася перемогою союзних польс.-литов. військ і цілковитою поразкою хрестоносців. У ній загинули Ульріх фон Юнґінґен і майже вся орденська старшина разом із великою кількістю рицарів, переважно з Німеччини. Військ.-політ. потуга Тевтонського ордену і Лівонського ордену була назавжди підірвана, почався їх занепад.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Грушецький Іван» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
