ГРОМИКО Андрій Андрійович (18(05).07.1909—02.07.1989) — політ. та держ. діяч доби СРСР. Д-р екон. н. (1956). Двічі Герой Соц. Праці (1969, 1979). Н. в
с. Старі Громики (нині село Гомельської обл., Білорусь). Закінчив Мінський екон. ін-т (1932), аспірантуру Всесоюзного НДІ економіки с. госп-ва (1936). 1936—39 — ст. н. с., в. о. вченого секретаря Ін-ту економіки АН СРСР. Від 1939 — на дипломатичній роботі: зав. від. амер. країн Наркомату закордонних справ СРСР, радник повноважного представництва (згодом посольства) СРСР у США, 1943—46 — посол СРСР у США; 1946—48 — заст. міністра закордонних справ СРСР і водночас представник СРСР в Організації Об’єднаних Націй; 1949—52 — 1-й заст. міністра закордонних справ СРСР; 1952—53 — посол СРСР у Великій Британії; 1953—57 — 1-й заст. міністра закордонних справ СРСР; від 1957 до 1985 — міністр закордонних справ СРСР і водночас (від 1983) 1-й заст. голови РМ СРСР. 1985—88 — голова Президії ВР СРСР. Чл. ЦК КПРС з 1956 (канд. у чл. ЦК КПРС з 1952). Від квіт. 1973 — чл. політбюро ЦК КПРС. Депутат ВР СРСР 2-го, 5—12-го скликань. Депутат ВР РРФСР 2-х скликань. Автор багатьох статей та монографій, у т. ч. «Внешняя экспансия капитала. История и современность» (М., 1982), а також виданих під псевд. Г.Андрєєв «Экспорт американского капитала. Из истории экспорта капитала США как орудия экономической и политической экспансии» (М., 1957), «Экспансия доллара» (М., 1961). Г. очолював комісію з видання дипломатичних документів, працював над проблемами теорії та практики міжнар. екон. відносин, міждерж. політ. взаємин тощо. Г. був учасником Кримської (Ялтинської) конференції 1945, Берлінської (Потсдамської) конференції 1945 глав урядів СРСР, США та Великої Британії і СанФранциської конференції 1945 з питань утворення ООН (1945; глава делегації СРСР). Зробив внесок у налагодження співробітництва СРСР і США у воєн. та перші повоєнні роки, укладання низки важливих міжнародних договорів кін. 1940 — 1-ї пол. 1980-х рр. Один із кер. СРСР, який підтримав рішення про вторгнення рад. військ до Афганістану (див. Афганська війна 1979— 1989). Не раз приїздив до УРСР,
супроводжуючи делегації іноз. д-в. Від жовт. 1988 на пенсії. Лауреат Ленінської премії (1982), Державної премії СРСР (1984). Нагороджений багатьма орденами та медалями СРСР та іноз. країн. П. у м. Москва. Тв.: История дипломатии, т. 1—5. М., 1959—79; Во имя торжества ленинской внешней политики: Избр. речи и статьи. М., 1978; Зарубежные концепции экономического развития стран Африки. М., 1980; Дипломатия стран социализма. М., 1980; Советско-американские отношения во время Великой Отечественной войны 1941—1945: Документы и материалы, т. 1—2. М., 1984; Ленинским курсом мира. Избранные речи и статьи. М., 1984; История внешней политики СССР 1917—1985, т. 1—2. М., 1986; Памятное, кн. 1—2. М., 1990. Літ.: Дипломатический словарь, т. 1. М., 1984; Громыко А.А. Андрей Громыко. В лабиринтах Кремля: Воспоминания и размышления сына. М., 1997. О.Н. Кубальський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГРОМИКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
