ГРИЦАК Павло Євгенович (26.06. 1925—02.04.1958) — історик. Н. в м. Перемишль (нині м. Пшемисль, Польща) у родині проф. Перемишльської г-зії. Під час Другої світової війни служив у д-зії СС «Галичина». Навч. в УВУ, Мюнхенському та Міннесотському (шт. Міннесота, США) університетах. Вивчав середньовічну історію в Фордемському ун-ті (м. Нью-Йорк) під керівництвом О.Галецького. Автор праць з історії Галицько-Волинської Русі та спогадів, присвячених д-зії СС «Галичина». П. у м. Нью-Йорк (США). Тв.: Київщина по татарському погромі. «Розбудова Держави», 1954, № 3; Теодорит, митрополит київський і його доба. Там само, 1954, № 2; Ще про Київщину після татарського погрому. Там само, 1955, № 17—20; Галицько-Волинська держава. Нью-Йорк, 1958; Вежі і кулемети: Спогади. Мюнхен, 1959. Літ.: Б. [Білас Л.] Павло Грицак (некролог). «Українська літературна газета» (Мюнхен), 1958, трав., № 5; Ветухів М. Пам’яті Павла Грицака (Історик-співробітник УВАН у ЗДА). «Свобода» (Джерсі-Сіті), 1958, 8 квіт.; Pavlo Hrycak: (obituary). «The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the United States» (New York), 1958, vol. 6, N 3/4. О.В. Ясь.
тарська навала) 1240 чи, можливо, князем Данилом Галицьким 1255. Від 14 ст. містом володіли князі Збаразькі. Приблизно 1550 поряд із Г. споруджено замокфортецю. 1629 у місті налічувалося 300 димів. Від 2-ї пол. 17 ст. Г. отримав магдебурзьке право, тут починають розвиватися торгівля та ремесла. На поч. 18 ст. існували ткацький, шевський, бондарський, мулярський цехи, однак осн. заняттям нас. залишилося землеробство. 1782 спец. привілеєм були підтверджені цехові права. 1770 місто спустошене епідемією холери. Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) відійшло до Російської імперії. 1861 Г. став волосним центром Ізяславського пов. Волин. губ. Розвитку міста перешкоджала нерозвиненість транспортних комунікацій — залізниця Київ— Брест, прокладена 1873, обійшла Г. У м-ку працювали млин, гуральня, броварня, цегельний завод. 1878 відкрилось однокласне сільс. уч-ще — перший навч. заклад, перетворений 1907 на двокласне уч-ще. Від листопада 1920 — у складі Волин. губ. УРСР. Райцентр 1923—62 (1923—30 Шепетівської округи цієї ж губ., від 1932 — Він. обл., від 1937 — Кам’янець-Подільської обл. (від 1954 — Хмельницької). У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 від 5 лип. 1941 до 6 берез. 1944 окуповане гітлерівцями. Від 1959 Г. — с-ще міськ. типу. Літ.: ІМіС УРСР. Хмельницька область. К., 1971. В.В. Головко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Грицак Павло Євгенович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
