ГРИГОР’ЄВ Никифор Олександрович (1888—27.07.1919) — військ. діяч, полковник Армії Української Народної Республіки. Н. в с. Верблюжка Херсон. губ.
(нині село Новгородківського р-ну Кіровогр. обл.). Служив у держ. установах. З початком Першої світової війни мобілізований до армії, перебував на фронті, мав звання штабс-капітана. Відзначений Георгіївським хрестом. 1917 займався українізацією військ. частин рос. армії. За Української Держави був командиром Бєлгородського кінного полку (м. Проскурів, нині м. Хмельницький), брав участь у підготовці протигетьманського повстання 1918 на пд. України. У листоп. 1918 об’єднав сел. повстанські загони (20 тис. осіб), з яких утворив Київ. д-зію Армії УНР (4 піх., 1 кінний полк). У січ. 1919 д-зія виступила проти Директорії УНР. 2 лют. перейшов на бік рад. влади. 18 лют. призначений командиром бригади 1-ї Задніпровської стрілецької д-зії, потім — командиром 6-ї д-зії Червоної армії (див. Радянська армія). Воював на півдні України проти військ Антанти, 10 берез. захопив Херсон, 15 берез. 1919 — Одесу. Протестуючи проти політики рад. влади щодо укр. селянства, 8 трав. 1919 видав універсал «До українського народу» і 9 трав. почав антибільшовицьке повстання (див. Григор’єва повстання 1919). Після поразки змушений був відступити на Херсонщину і з’єднатися з повстанською армією Н.Махна, за домовленістю з яким мав стати командиром об’єднаної армії, а Н.Махно — головою Реввійськради. Убитий за наказом Н.Махна в с. Сентове Херсон. губ. (нині с. Родниківка Олександрівського р-ну Кіровогр. обл.). Літ.: Верстюк В.Ф. Махновщина. К., 1991; Історія українського війська. Львів, 1992. О.Д. Бойко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГРИГОР’ЄВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
