ГРИВНА ДАВНЬОРУСЬКА — вагова, лічильна і монетна одиниця Давньої Русі. Вагова Г. виникла у 8—9 ст., її первинна величина невідома. З поширенням на тер. Русі куфічних дирхемів певну кількість їх стали прирівнювати за вагою до вагової Г. Згодом вона починає вживатися для рахунку й ін. монет, перетворившись у лічильну одиницю (лічильна Г.). Джерела часів Київської Русі називають лічильну Г. «гривною кун». В 11 ст. вона дорівнювала 20 ногатам (по 2,56 г кожна ногата), 25 кунам (по 2,05 г) або 50 резанам (по 1,02 г). У 12 ст. на лічильну Г. йшло 20 ногат (по 2,56 г), але вже 50 кун чи резан (обидві по 1,02 г). На вагові Г. зважували також срібло в злитках, прикрасах чи уламках. Згодом злитки срібла стандартної форми і ваги стали монетами (монетна Г.). У 12 ст. розрив у вазі між лічильною Г. і монетною Г. досяг співвідношення 1:3 на пд. й 1:4 на пн. Русі. У 15—18 ст. в Україні використовувалася лічильна Г. польс. походження (див. Гривна польська), на яку йшло 48 монет. Монетна Г. відома з серед. 11 ст. Першими виникли київ. монетні Г. — ромбоподібні злитки вагою бл. 164 г. Майже одночасно з’явилися новгород. Г. — паличкоподібні злитки вагою бл. 204,7 г, трохи пізніше — важкі Г. — за формою подібні до київських, але за вагою тотожні новгородським, і т. зв. чернігівські — ромбоподібні або еліпсоподібні злитки з розкутими кінцями або усією поверхнею, вагою бл. 197 г. Новгород. Г. дожили до 15 ст. (див. Гривна руська), обіг ін. завершився в 13 ст. Київ. і новгород. Г. використовувалися на всій тер. Київ. Русі, ін. — переважно на пн. зх. Давньорус. держави. Літ.: Ильин А.А. Топография кладов серебряных и золотых слитков. Пг., 1921; Янин В.Л. Денежно-весовые системы русского средневековья. М., 1956; Спасский И.Г. Русская монетная система. Л., 1970; Kotljar N. Old Russian Silver Ingots. Stockholm, 1999. М.Ф. Котляр.
Київські гривни.
що використовувалася на українських землях у 14—18 ст. Виникла в Польщі в серед. 11 ст. Початкова вага становила близько 196 г срібла. На поч. 14 ст. виникла лічильна Г.п., що дорівнювала 4 вярдункам (фертонам), або 24 скойцям (шкойцям), або 48 грошам празьким, або 96 квартникам, або 576 денаріям (від 1334 1 Г.п. = 768 денаріїв, а від 1398 — 864). Спочатку вагова та грошово-лічильна гривни були тотожні. Згодом, у зв’язку із псуванням розмінної монети, вагова гривна стала дорівнювати кільком лічильним. Лічба монет на Г.п. (польська марка), що містила 48 грошів, у 14 ст. поширилася на галицькі та волинські землі, які відійшли під владу Польщі, і вживалась аж до 18 ст. У 16 — 1-й половині 17 ст. вагова Г.п. дорівнювала 4 вярдункам, 16 лотам, 24 скойцям, 256 ваговим денаріям і містила 197,684 г срібла. Монетна ординація (указ) 1650 запровадила Г.п. збільшеної ваги — 201,8 г, що відповідала 7 імперіальним талерам. Була в ужитку до 1766, коли на зміну їй запроваджено кельнську марку (233,8 г). Літ.: Piekosiński Fr. O monecie i stopie menniczej w Polsce w XIV—XV wieku. Krakоw, 1878; Котляр М.Ф. Нариси історії обігу й лічби монет на Україні XIV—XVIII ст. К., 1981; Зварич В.В., Шуст Р.М. Нумізматика: Довідник. Тернопіль — Львів, 1998. Р.М. Шуст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГРИВНА ДАВНЬОРУСЬКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
