ГРЕКОВИЧ Антоній (р. н. невід.—15.02.1618) — вікарій (лат. vicarius — намісник) київ. унійного митрополита (1609—18). Н. в м. Рогатин, імовірно, був сином Федора Грека — відомого діяча Рогатинського братства (див. Братства). 1598 висвячений на архідиякона церкви св. Трійці Дерманського Свято-Троїцького монастиря. 1605 очолив школу Віленського братства. Згодом звинувачений в аморальних стосунках з однією з черниць. Мабуть, побоюючись покарання, перейшов із православ’я в унійство (див. Берестейська церковна унія 1596). Увійшов у довір’я до унійного митрополита І.Потія, 1609 став його намісником у Києві, а також ігуменом Видубицького Свято-Михайлівського монастиря й унійним протопопом. Г.
розгорнув у Києві активну діяльність, спрямовану на підпорядкування правосл. духовенства владі І.Потія. Це викликало рішучий опір київ. правосл. священиків, а також мирян, насамперед представників козацтва. 1610 козаки засудили дії Г. в протестації, що була записана до Київ. гродських книг, і в листі запороз. гетьмана Г.Тискиневича до київ. підвоєводи (це були одні з перших писемних документальних свідчень про правосл. політ. орієнтацію запороз. козацтва). Того ж року один із козаків учинив замах на Г. Відчуваючи хиткість свого становища, надалі намагався уникати гострої конфронтації з православними. Однак 1618 спробував поширити свою владу на Києво-Михайлівський Золотоверхий монастир (королів. привілей на нього унійна сторона отримала 1612). Це спричинилося до того, що козаки схопили його і втопили в ополонці на Дніпрі навпроти Видубицького монастиря. Літ.: Chodynicki K. Kościуł prawosławny a Rzeczpospolita Polska. Zarys historyczny. 1370—1632. Warszawa, 1934; Мицько І.З. Острозька слов’яногреко-латинська академія (1576— 1636). К., 1990; Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків, т. 1—2. К., 1990; Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 6—7. К., 1995. П.М. Сас.
укр. нац. руху та к-ри. Її ректорами були Г.Хомишин та Й.Сліпий. Серед студентів були М.Шашкевич та І.Вагилевич. Семінарія мала добру б-ку, в різні періоди видавала альманах та книжкову серію, тут діяла студентська читальня ім. М.Шашкевича. Була закрита органами рад. влади після возз’єднання Зх. України з УРСР 1939 (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі) і остаточно ліквідована 1944. Діяльність семінарії відновлено 1989. С.М. Плохій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Грекович Антоній» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
