ГРАБ’ЯНКА Григорій Іванович і його літопис української історії та історії козацтва. Г. (р. н. невід.— бл. 1737) — історик укр. козацтва, представник риторичнофактографічної течії у вітчизн. історіографії. Навч. у Києво-Могилянському колегіумі (див. Києво-Могилянська академія). Від 1686 служив у козац. війську. Був гадяцьким сотником, полковим осавулом, обозним. Учасник Азовсько-Дніпровських походів 1695— 1696 та Північної війни 1700— 1721. Від 1717 — гадяцький полковий суддя (див. Полковий суд). Перебуваючи на цій посаді, разом із групою автономістськи на-
лаштованої козацької старшини на чолі з П.Полуботком подав імп. Петру I 1723 т. зв. Коломацькі чолобитні про скасування Малоросійської колегії та відновлення виборів гетьмана, за що був ув’язнений у Петропавловську фортецю. Звільнився 1725 після смерті Петра I. Од 1730 — гадяцький полковник. Учасник російсько-турецької війни 1735— 1739. Помер від поранення. Г. — автор істор. трактату «Действія презельной и от начала поляков крвавшой небывалой брани Богдана Хмелницкого, гетмана запорожского, с поляки ...Року 1710», в якому з прокозацьких позицій викладено події укр. історії з давніх часів до 1709. Оригінал твору не зберігся — до нас дійшло понад 50 його списків 18 ст. Уперше опубл. (без зазначення автора) 1793 у ж. Ф.Туманського «Российский магазин». 1853 публікацію праці Г. здійснила Київська археографічна комісія. Осн. увагу Г. приділив висвітленню витоків та істор. становлення козацтва, описові національної революції 1648—1676 і діяльності Б.Хмельницького. У творі події в Україні, починаючи з 1664, висвітлюються за принципом порічного викладу і досить лапідарно, а з кін. 90-х рр. 17 ст. сухі хронологічні записи стають домінуючими. Загалом «Действія» вирізняються риторичним пафосом, загостренням уваги на героїці та моральних уроках історії. Як і С.Величко, Г. нерідко вдавався до істотних переробок текстів автентичних джерел, а також вигадування документальних матеріалів. Водночас джерельна база твору досить широка. Керуючись ідеями поміркованого козац. політ. автономізму, Г. послідовно проводив думку про істор. самобутність, соціальну й політ. окремішність козаків. Твердив про їхнє нібито хозарське походження (див. Хозари), наголошував на соціальній престижності козац. стану, насамперед козац. старшини, а також на принципі непорушності козац. прав, свобод і вольностей. Негативно ставився до проявів антиукр. політики царизму, особливо діяльності в Україні рос. воєвод.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Грабянка Григорій Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
