ГОЛЬШАНСЬКІ (Дубровицькі) — князівський рід 13—16 ст. литов. походження. Мав володіння на Волині (Дубровицьке і Степанське князівства), у Білорусі (Гольшани, Глузьк, Романов в Ошмянському пов.), Литві. Один із 9 родів — гол. княжат Волині, представники якого посідали високі держ. пости у Великому князівстві Литовському (ВКЛ). Один із найстаріших (за Биховця хронікою) представників роду — Гольша був родичем литов. кн. Тройдена і входив до найближчого оточення вел. кн. литов. Вітеня. 1280 він заснував поселення в Ошмянському пов. (нині с. Гольшани Гродненської обл., Білорусь), що й стало родовим гніздом Г. В роду багато відомих людей. Іван Ольгимонтович (р.н. невід.—1401) — один із радників вел. кн. литов. Вітовта, від 1392 входив до складу панів-ради, 1396—97 — намісник кн. литов. у Києві. За службу пожалуваний землею — Дубровицьким князівством на р. Горинь (притока Прип’яті, бас. Дніпра). Мав 4-х синів і дочку Уляну (1378—1448), яка з 1418 стала дружиною Вітовта. Дочка його сина Андрія Івановича (1365—1410) Софія (1405— 61) з 1422 — дружина польс. короля Ягайла — засн. королів. династії Ягеллонів (мала двох синів — Владислава III і Казимира IV Ягеллончиків). Ін. сини Івана — Михайло Іванович (р. н. невід. — 1433) та Семен Іванович (р. н. невід. — 1433) були активними учасниками боротьби між Сигізмундом Кейстутовичем і Свидригайлом Ольгердовичем за великокнязівський престол, спочатку на боці Свидригайла, а потім — Сигізмунда, внаслідок чого і були страчені першим. Син Михайла Данило Михайлович, великокнязівський намісник у Києві (1422), був прибічником Свидригайла і загинув у битві під Вількомиром (1435; нині м. Укмерге, Литва). Син Семена Юрій Семенович (1410—57) був одним із організа-
торів обрання 1440 вел. кн. литов. Казимира IV Ягеллончика, 1456 відстоював права на віленський престол представника київ. князівської династії Олельковичів Семена Олельковича. Мав 5 синів і дочку Ганну, яка стала другою дружиною намісника литов. у Києві М.Гаштовта. Син Іван Юрійович (Дубровицький) загинув 1481 за участь у змові князів 1481. Його син Юрій Іванович (1480—1536) 1508—10 — київ. воєвода. Збудував замок у м-ку Дубровиця на Волині. Його син Януш Юрійович (1505—43) — стольник (1540), а 1542 — київ. воєвода. Другий син Юрія Семеновича Олександр Юрійович (1440—1511) від 1488 — підчаший і намісник гродненський, з 1493 — каштелян віленський і староста берестейський, перейшов з православ’я у католицизм і значно примножив земельні володіння роду. Третій син Юрія Семеновича Семен Юрійович (1445— 1505) з 1490 — староста луцький, маршалок Волин. землі (1494), виконував обов’язки гетьмана ВКЛ і воєводи новогрудського (1500—01). З одруженням із княжною Н.Збаразькою значно розширив свої маєтності на Волині. Їхня дочка Тетяна стала дружиною кн. К.Острозького, з посагом якої він отримав ч. родових земель Г. Син Олександра Юрійовича Павло Олександрович (1490—1555) навч. в Краківському університеті (1504), а потім — у Римі (1512), був прелатом-архідияконом костьолу у Вільно (нині м. Вільнюс), вихователем майбутнього великого кн. литов. Сигізмунда II Августа, з 1530 — луцький катол. єпископ, а з 1536 — віленський. Семен Юрійович (1515—56) — останній представник чол. лінії роду, після смерті якого маєтності Г. перейшли до його 6 сестер, а потім з їхнім посагом розійшлися серед князівських родів Сапіг, Заславських, Полубенських, Курбських, Кірдеїв, Соломерецьких, Вишневецьких. Літ.: Wolff J. Kniaziowe litewskoruscy od końca cztrenastego wieku. Warszawa, 1895; Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993. Н.В. Шевченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГОЛЬШАНСЬКІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
