ГОЛОВНИЙ ЛИТОВСЬКИЙ ТРИБУНАЛ — найвищий апеляційний суд для шляхетських судів Великого князівства Литовського (ВКЛ). Ств. у рамках суд. реформи, рішення щодо проведення якої було ухвалено Варшавським вальним сеймом 1578. Остаточно затверджений вальним сеймом у Варшаві 1581. Г.Л.т. діяв на основі статуту (спо-
142 ГОЛОВНІ
чатку існував у рукописній формі, а 1586 вийшов друком у м. Вільно (нині м. Вільнюс) староукр. мовою; від 1614 з’явилася польськомовна ред. статуту), який включав вступ, 20 артикулів і заключну ч. Осн. правовим джерелом для Г.Л.т. були Статути Великого князівства Литовського 1566 та 1588. Судді Г.Л.т. (депутати, трибуналісти) — загалом 46 осіб — обиралися щорічно (2 лют.) на повітових трибунальських сеймиках (по 2 у кожному повіті). Повторно тих самих трибуналістів можна було обирати лише через 2 роки після завершення їхніх суддівських повноважень. Рішення Г.Л.т. ухвалювалися більшістю голосів і вважалися остаточними (рівними за юрид. силою з вироками великокнязівських та сеймових судів). Юрисдикції трибуналу підлягало все ВКЛ за винятком Жемайтії (істор. обл., нині в складі Литви), для якої гарантувалося створення власного трибуналу. 1588 Жемайтія теж перейшла під юрисдикцію Г.Л.т. і щорічно обирала до його складу трьох своїх депутатів. Спочатку суд. засідання Г.Л.т. відбувалися в чотирьох містах — Вільно, Троках (нині м. Тракай, Литва), Новогрудку (нині м. Гродно), Мінську (нині обидва — міста в Білорусі), а згодом лише в двох — Вільно та поперемінно або в Новогрудку, або в Мінську. Г.Л.т. мав значний авторитет у шляхти ВКЛ. На його засіданнях головували визнані правознавці (зокрема, вел. канцлер литов. Лев Іванович Сапіга (див. Сапіги): 1604, 1624, 1630). З часом негативною стороною діяльності Г.Л.т. стало незадовільне виконання його рішень на місцях, контроль за виконанням яких від 1601 було покладено на повітові суди (земські суди та гродські суди). Літ.: Трибунал обывателям Великого княжества Литовского. «Временник императорского Московского общества истории и древностей российских», 1857, кн. 25; Ясинский М.Н. Очерки по истории судоустройства в Литовско-Русском государстве. Главный Литовский Трибунал, вып. 1. К., 1901; Леонтович Ф. Центральные судебные учреждения в Великом княжестве Литовском до и после Люблинской унии. «Журнал Министерства юстиции», 1910, № 2; Лаппо И.И. Великое княжество Литовское во второй половине XVI столетия. Литовско-
Русский повет и его сеймик. Юрьев, 1911; Janulaitis A. Vyriausiasis Lietuvos Tribunolas XVI—XVIII a. Kaunas, 1927; Lappo J. Iš Vyriausiojo Lietuvos Tribunolo istorijos. Kaunas, 1932; Raudeliъnas V., Wisner H. Z dziejоw Trybunału Wielkiego Księstwa Litewskiego 1581—1648. «Kwartalnik Historyczny», 1986, r. 93, Nr. 4; Lietuvos Tribunolo Sprendimai 1583—1655. В кн.: Parenge V. Raudeliъnas ir A.Baliulis. Vilnius, 1988. А.О. Гурбик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГОЛОВНИЙ ЛИТОВСЬКИЙ ТРИБУНАЛ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
