ГЛИНКА Федір Миколайович (19(08).06.1786—23(11).02. 1880) — військовик, літератор. Масон. Брат С.Глинки. Н. в с. Сутоки Духовського (Духовщинського) пов. Смоленської губ. Навч. в Петерб. кадетському корпусі, по закінченні якого 1802 був направлений прапорщиком до Апшеронського піх. полку поблизу м. Рівне. Виконував обов’язки ад’ютанта ген. М.Милорадовича. Підпоручиком брав участь у кампанії проти Наполеона 1805—06. Восени 1806 пішов у відставку через хворобу. Опублікував свої перші поезії, а також «Письма русского офицера о Польше, австрийских владениях и Венгрии, с подробным описанием похода россиян противу французов в 1805 и 1806 годах» (М., 1808, ч. 1—2). 1810—11 відвідав Київ, збирав матеріали з минулого України. За власною ініціативою надіслав знайдені ним польс. хроніки М.Карамзіну
для використання в істор. працях. З початком Війни 1812 волонтером повернувся до армії, брав участь у Бородінській битві 1812 та закордонному поході 1813—14, був удостоєний золотої шпаги за хоробрість, орденів св. Володимира 4-го ст. з бантом, св. Анни 2-го ст., баденського та прусського орденів, номінований штабскапітаном (1815). По тому видав «Письма русского офицера о Польше, австрийских владениях, Пруссии и Франции, с подробным описанием похода россиян противу французов в 1805 и 1806, также Отечественной и заграничной войны с 1812 по 1815 год. С присовокуплением замечаний, мыслей и рассуждений во время поездки в некоторые отечественные губернии» (М., 1815—16, ч. 1—8), «Письма к другу, содержащие в себе замечания, мысли и рассуждения о разных предметах, с присовокуплением исторической повести: Зинобий Богдан Хмельницкий или освобожденная Малороссия» (СПб., 1816— 17, ч. 1—3) та низку ін. тв. Виступав у різноманітних альманахах, часописах. У петерб. пресі вмістив статтю «Рассуждение о необходимости иметь историю Отечественной войны 1812 года» («Русский вестник», 1815, № 4; «Сын отечества», 1816, № 4). 1816 зарахований до гвардії, став капітаном, 1818 — полковником; 1819 завідував особливою канцелярією петербурзького військового губернатора. Від 1816 співпрацював у Вільному т-ві любителів рос. словесності (з 1818 — віце-президент, 1819 — голова). 1817—19 редагував «Военный журнал». Чл. «Союзу порятунку» та «Союзу благоденства», близький до Пн. т-ва (див. Декабристів рух). Після доносу М.Грибовського переведений до армії (1822). Арештований 11 січ. 1826 (30 груд. 1825), але по допиті в Зимовому палаці, коли йому вдалося переконати імп. Миколу I в особистій непричетності до руху декабристів, відпущений. Знову затриманий 23(11) березня 1826, ув’язнений у Петропавловській фортеці (по 27(15) червня того ж року). Не зізнався в інкримінованому йому створен-
115 ГЛИНКА
Ф.М. Глинка.
116 ГЛИНСЬКИЙ
ні таємного гуртка («Глинки— Перетця»). 12 лип.(30 черв.) допроваджений до м. Петрозаводськ (нині столиця Республіки Карелія, РФ) служити старшим радником Олонецького губернського правління в чині колезького радника. 1830 переведений до Тверської губ. статським радником, 1832 — до Орловської. 1834, вийшовши у відставку дійсним статським радником, приїздив на Чернігівщину. Від 1835 мешкав переважно в Москві та Санкт-Петербурзі, а літній час проводив у тверському маєтку дружини Авдотьї (у дівоцтві — Голеніщева-Кутузова) — письменниці, доброчинниці, з якою взяв шлюб 1831. Товаришував, зокрема, з О.Бригеном. 1862 оселився у м. Твер (нині місто в РФ). 1869 обраний до моск. археол. т-ва. Залишив величезну літ. спадщину, в т. ч. спогади про М.Милорадовича, М.Карамзіна, К.Рилєєва, О.Пушкіна. Його вірші «Вот мчится тройка удалая…» (1824) та «Не слышно шуму городского» (1831) стали популярними піснями, причому останній, відомий ще під назвою «Песнь узника», був покладений на музику в Києві (за свідченням самого Г.). Задля збирання коштів на потреби поранених у Кримській (Східній) війні поширив 1854 казенно-патріотичну поезію «Ура», швидко перекладену різними мовами. 1864 імп. Олександр II нагородив його орденом св. Станіслава 1-го ст., 1872 — орденом св. Анни 1-го класу. П. у м. Твер. Тв.: Сочинения, т. 1—3. М., 1869—72; Избранное. Петрозаводск, 1949; Очерки Бородинского сражения, ч. 1—2. М., 1839. Літ.: Котляревский А.А. Заметка о трудах Ф.Н.Глинки по науке русской древности. М., 1867; Милюков А.П. Ф.Н.Глинка. «Исторический вестник», 1880, № 7; Жизневский А.К. Федор Николаевич Глинка. Тверь, 1890; Грот К.Я. Н.М.Карамзин и Ф.Н.Глинка. СПб., 1903; Ельницкий А. Глинка, Федор Николаевич. В кн.: Русский биографический словарь. М., 1916; Писатели-декабристы в воспоминаниях современников, т. 1. М., 1980; Жаркевич Н.М. Творчество Ф.Н.Глинки в истории русско-украинских литературных связей. К., 1981; Карпец В.Н. Федор Глинка. М., 1983; Де-
кабристы: Биографический справочник. М., 1988. П.Г. Усенко
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Глинка Федір Миколайович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
