ГЛИНКА Сергій Миколайович (16(05).07.1776, за ін. даними, 1775—17(05).04.1847) — письменник, видавець, історик, мемуарист. Брат Ф.Глинки. З дворянської родини, син капітана-справника М.Глинки (1744—96, за ін. даними, 1800) та його дружини Ганни, у дівоцтві Каховської (1757—1802). Н. в с. Сутоки Духовського (Духовщинського) пов. Смоленської губ. 1782—94 здобував освіту в Сухопутному благородному кадетському корпусі, куди був записаний імп. Катериною II. Випускний іспит склав тодішньому нач. цього закладу М.Кутузову. 1795 — офіцер, ад’ютант нач. дислокованих у Москві військ
кн. Ю.Долгорукова, потім служив під кер-вом Кутузова, в Архаровському полку, командував ротою. 1800 пішов у відставку майором, приватно вчителював у маєтку Д.Хрущова в с. Рясне Богодухівського пов. СлобідськоУкраїнської губ. (нині село Золочівського р-ну Харків. обл.). Через три роки став штатним автором і перекладачем при моск. театрі. 1806 служив бригадним майором у земському війську. Активно виступав як драматург (серед п’єс — «Баян», «Михаил, князь Черниговский», «Осада Полтавы, или Клятва полтавских жителей»). Від 1808 — видавець і співробітник місячника «Русский вестник», 1821—24 — ж. «Новое детское чтение», 1821—23 — альманаху «Плутарх в пользу воспитания» (писав у вірнопідданському дусі, почасти використовував матеріали з українського минулого). 1811 знову відвідав Україну. Під час Війни 1812 одним із перших пішов до ополчення, спорядив туди власним коштом іще 20 військових, зажив слави «народного трибуна» (що було санкціоновано імп. Олександром I). За публіцистику удостоєний ордена св. Володимира 4-го ст. Заснував пансіон для дітей козаків Війська Донського. Ставши 1828 цензором (із правом носити свій колиш. мундир майора), захищав авторів од утисків, дозволяв без причіпок до друку всі тв., що надходили до нього. 1830 зазнав арешту за пропуск віршів, у яких начебто лунав натяк на декабристів (за добу був випущений з-під варти), і того ж року позбувся посади за дозвіл на друк сатиричного фейлетону. Випустив низку книжок, у т. ч. «Русская история» (найповніше вид.: М., 1823—25), «Театр света, или изображение достопамятнейших происшествий древних и новых времен, нравов и словесности» (М., 1823—24), «Картина историческая и политическая новой Греции» (М., 1828, з присвятою графові І.Каподістрії, президенту «грецького уряду»); «Картина историческая и политическая Порты Оттоманской, от начала существования поколения турецкого до взятия Константинополя и до падения Греческой державы. С присовокуплением о
войнах турков со времени вторжения их в Европу до 1830 года» (М., 1830); «Историческая панорама древнего и нового мира с прибавлением обозрения духа событий Древней Руси и Новой России» (М., 1832); «Обозрение истории армянского народа от начала бытия его до возрождения области армянской в Российской империи» (М., 1832—33); «Очерки всемирной истории» (М., 1832); «Повествования и рассказы из русской истории для детей» (СПб., 1841); «Русское чтение» (СПб., 1845). Залишив спогади (оприлюднені редакцією ж. «Русская старина»). П. у м. Санкт-Петербург. Тв.: Сочинения, ч. 1—12. М., 1817—20; Записки. СПб., 1895. Літ.: Федоров Б. Пятидесятилетие литературной жизни С.Н.Глинки. «Маяк», 1844, № 7; Вяземский П.А. Сергей Николаевич Глинка. СПб., 1847; И.Б-въ. Сергей Николаевич Глинка (1775—1847). «Русский вестник», 1895, № 3; Сивков К. Глинка Сергей Николаевич. В кн.: Русский биографический словарь. М., 1916; Прийма Ф. «Слово о полку Игореве» в творчестве С.Н.Глинки. В кн.: Труды отдела древнерусской литературы, т. 26. Л., 1971; Тартаковский А.Г. Русская мемуаристика XVIII — первой половины XIX в. М., 1991; Греков В.Н. Глинка Сергей Николаевич. В кн.: Русские писатели: ХIХ век, ч. 1. М., 1996. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Глинка Сергій Миколайович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
