ГЛАДКИЙ Йосип Михайлович (1789—17(05).07.1866) — останній кошовий отаман Задунайської Січі. Н. в с. Мельники (нині село Канів. р-ну Черкас. обл.) в родині сільс. голови. 1820 пішов на заробітки в Одесу, Керч, ін. міста пд. України, потім — у Задунайську Січ, де вступив до козацтва. Спочатку став отаманом Платнірівського куреня (див. Курінь), а 1827 — кошовим отаманом Січі, водночас був затверджений султаном Магмудом II у правах двохбунчужного паші. Брав участь у війні турків з греками, в облозі 1826 фортеці Міссолунгі (нині м. Месолонгіон, Греція). Служив у складі п’ятисотенного загону задунайських козаків на флотилії. Протягом 1820-х рр. унаслідок соціальноекон. кризи в Задунайській Січі, суперечок всередині козацтва, вимог уряду Османської імперії брати участь у придушенні нац.визвол. повстання в Греції 1821— 29 та в російсько-турецькій війні 1828—1829 перейшов до рос. військ, про що попередньо таємно домовився із рос. командуванням. Під час мобілізації задунайців на рос.-турец. війну 1828—29 бл. тисячі козаків на чо-
лі з Г. 30(18) трав. 1828 перейшли Кілійське гирло Дунаю, увійшли в Ізмаїльський порт і приєдналися до рос. армії. Козаки взяли участь у боях проти Туреччини, зокрема в переправі через Дунай рос. армії 8 черв. (27 трав.) та штурмі фортеці Ісакча (нині місто в Румунії). За військ. заслуги Г. отримав чин полковника і дворянство. Після війни уряд доручив йому сформувати із задунайців Азовське козацьке військо, 1832 — призначив наказним отаманом цього війська. Внаслідок розподілу землі в Азовському війську одержав 1600 десятин і влаштував власне г-во, заснував хутір. 1851 вийшов у відставку за власним бажанням. Нагороджений орденами св. Георгія 4-го ст. (1830), св. Анни 2-го ст. (1831), св. Володимира 3-го ст. (1840), дістав чин ген.майора (1843). П. від холери в м. Олександрівськ (нині м. Запоріжжя), де похований на козац. Пилипівському цвинтарі. Літ.: Гладкий В. Осип Михайлович Гладкий. Кошевой атаман Запорожской Сечи. 1789—1866. «Русская старина», 1881, № 2; Бойко А.В., Маленко Л.М. Матеріали до історії Азовського козачого війська. Запоріжжя, 1995. О.А. Бачинська.
П.Головацького відзначилися під час облоги м. Замостя (Польща). 1649 Миргород. полк під командуванням Г. здобув м-ко Зборів, того ж року Г. брав участь у переговорах укр. сторони з рос. послом Г.Унковським (див. Унковського Григорія дипломатична місія 1649). Під час Берестецької битви 1651, коли кримський хан насильно утримував при собі Б.Хмельницького, Г. обрано гетьманом наказним. У зв’язку з протипольс. сел.-козац. заворушеннями на Лівобережній Україні, пов’язаними з укладанням Білоцерківського реєстру (див. Білоцерківський договір 1651), польс. військ. комісія звинуватила Г. в участі в сел. заворушеннях і в трав. 1652 він був страчений поляками. Г. був фундатором церкви в м. Миргород. Потомками Г. вважала себе родина П.Куліша, що позначилося на трактуванні письменником національної революції 1648—1676 і оцінці ним постаті Б.Хмельницького. Літ.: Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. К., 1990; Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. К., 1995. Я.І. Дзира.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гладкий Йосип Михайлович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
