ГЕТЬМАН Вадим Петрович (12.07.1935—22.04.1998) — фінансист, політ. і держ. діяч незалежної України. Н. в с. Снітин Лубенського р-ну Харків. (нині Полтав.) обл. Закінчив Київ. фінансово-екон. ін-т (1956). Працював у банк., фінансових, цінових та планових органах виконавчої влади в Запорізькій області. Від 1975 — на керівній роботі в Києві: понад 12 років працював 1-м заст. голови Держ. к-ту УРСР по цінах. Очолював ств. ним Укр. респ. акціонерний банк «Агропромбанк», респ. акціонерний комерційний банк «Україна». Від берез. до груд. 1992 —
В.П. Гетьман.
100 ГЕТЬМАН
голова правління НБУ. В берез. 1993 перейшов на постійну роботу до Верховної Ради України, очолював підкомісію з фінансово-бюджетних питань, був заст. голови К-ту з питань фінансів і банк. діяльності. Г. відіграв важливу роль у створенні банк. та грошово-фінансової системи в Укр. д-ві на поч. 1990-х рр. та формуванні її політики. Здійснив велику роботу із запровадження в Україні самостійної грошової одиниці — гривні, на перших паперових знаках якої стоїть його особистий підпис. 1996 — голова Біржового к-ту Укр. міжбанк. валютної біржі. Депутат ВР України 1-го і 2-го скликань. Брав участь у створенні законодавчої бази України, в розробці та прийнятті Конституції України 1996. Убитий у під’їзді будинку, де мешкав, у м. Київ. Тв.: Як приймалась Конституція України. К., 1996. Літ.: Масик К. Вадим Гетьман — личность, оставившая после себя глубокий след. Воспоминания. «Мир денег», 1999, № 2—3; Вадим Гетьман — громадянин, фінансист, політик. К., 1999; Хто є хто в українській політиці. К., 1999. Л.В. Ковпак.
ка), однак за ухвалою сейму з-під його влади могли бути виведені земські війська. Г.в.к. мав великі права, в т. ч. й виконувати суд. функції; міг утримувати своїх резидентів у Стамбулі, Бахчисараї, Яссах та Бухаресті (обидва нині міста в Румунії), істотно впливав на зовн. політику д-ви, особливо сх. її ч. (разом з Україною). Однак влада Г.в.к. мала і свої обмеження: він не міг збирати війська без ухвали вального сейму та спец. королів. листів (приповідних), гроші для найму вояків він мав отримувати у земського підскарбія тощо. Посада Г.в.к. належала до числа найпочесніших, її обіймали видатні держ. діячі і полководці (Я.Замойський, С.Конецпольський та ін.), для деяких вона стала трампліном для обрання королем Речі Посполитої (Ян III Собеський). Для гетьманів Війська Запорозького 16 — 1-ї пол. 17 ст. інститут Г.в.к. становив певний взірець.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гетьман Вадим Петрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
