ГЕТЬМАН (від старонім. Hаuptmann — командувач) — у 16— 17 ст. — кер. Війська Запорозького, з 1648 — також правитель держави (Гетьманщини). Термін «гетьман» запозичений із практики Польс.-Литов. д-ви, де ним, як і в Чехії, називали головнокомандуючого військами. В Речі Посполитій було чотири посади Г.: дві в Короні Польській (гетьман великий коронний та його заст. — гетьман польний коронний) і дві у Великому князівстві Литовському (великий литов. і польний литов.). Першим гетьманом Війська Запороз. традиція вважає П.Лянцкоронського, діяльність якого припадає на 1-шу третину 16 ст. Офіційно ж першим гетьманом козаків став кн. Богдан Ружинський (див. Ружинські), якого в ході козац. реформи, здійсненої королем Стефаном Баторієм, було призначено на цю посаду. З цього часу постійно йшла боротьба між урядом Речі Посполитої, який прагнув призначати Г. або, як його називали в офіц. колах, — «старшого» (в урядовій документації Речі Посполитої він іменувався «старший його Королівської Милості Війська Запорозького»), і козацтвом, яке воліло обирати Г. зі свого середовища, що найчастіше і відбувалося. Коло обов’язків Г. поступово розширювалося, він став клопотатися про православну церкву в Україні. Символами гетьманської влади були булава, бунчук, прапор, печатка. У 20-х рр. 17 ст. з’являється посада кошового отамана, який
спочатку був намісником Г. на Запорозькій Січі. Після придушення Річчю Посполитою повстання 1637—38, згідно з Ординацією Війська Запорозького 1638 посаду Г. було скасовано, а кер-во реєстровими козаками здійснював урядовий комісар. З початком нац.-визвол. війни 1647—58 (див. Національна революція 1648—1676) повстанці обрали на Микитинській Січі своїм гетьманом Б.Хмельницького (січ. або лют. 1648). Була створена Укр. козац. д-ва, яка мала офіц. назву «Військо Запорозьке» і яку очолив Г. (див. Гетьманату інститут), тому за нею закріпилася й ін. назва — Гетьманщина. Тепер Г. став найвищою інстанцією не тільки у військ., а й громадян. справах. На Січі з 1648 діють кошові отамани (хоча були спроби протиставити її Гетьманщині: титулування Я.Барабаша «кошовим гетьманом» 1658—59). По мірі втрати Україною незалежності владу гетьманів поступово обмежували і моск. царі (на лівобереж. Гетьманщині), і польс. королі й турец. султани (на правобереж. Гетьманщині). На лівому березі Дніпра Гетьманщина існувала довше, але й тут унаслідок колоніальної політики Російської імперії інститут гетьманату було скасовано спочатку тимчасово (1722—27 та 1734—50), а потім — остаточно (1764). У періоди міжгетьманства Україною керували Малоросійська колегія та Правління гетьманського уряду. У трав.—груд. 1918 в Українській Державі було відновлено гетьманство (гетьманат П.Скоропадського). Згодом термін «гетьман» використовували деякі громад. та політ. діячі еміграції та ді-
аспори, називаючи так своїх керівників. У сучасній Україні так називають себе керівники понад десяти громад. орг-цій, які декларують відродження укр. козацтва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГЕТЬМАН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
