ГЕНУЕЗЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1922 — міжнар. конф. з екон. та фінансових питань. Відбулася 10 квіт. — 19 трав. 1922 у Генуї (Італія). У її роботі взяли участь представники 29 д-в і 5 домініонів Великої Британії. США прислали спостерігача. Участь УСРР у Г.к. здійснювалася через єдине представництво РСФРР, оформлене 22 лют. 1922 в Москві Протоколом наради повноважних представників союзних з Росією республік. РСФРР доручалося захищати їхні інтереси й укладати та підписувати від їхнього імені «всі акти, які можуть бути вироблені» на Г.к., а також пов’язані прямо або опосередковано з ними ін. договори й угоди з окремими д-вами, як представленими, так і не представленими на конф. До складу делегації РСФРР увійшов голова РНК
УСРР й нарком закордонних справ УСРР Х.Раковський, який провів низку попередніх неофіц. переговорів у Берліні та Празі з метою зондування розстановки політ. сил в Європі щодо проблем, запропонованих для обговорення в Генуї. На конф. він вів переважно пропагандистськороз’яснювальну роботу серед зх. дипломатів і представників преси. Зі свого боку уряд Української Народної Республіки, який перебував на еміграції, направив до Генуї делегацію на чолі з О.Шульгіним, яка, однак, не отримала статусу учасника конф., а тому діяла поза межами засідань конф. шляхом неофіц. зустрічей із представниками зх. держав й поширення меморандумів. У Генуї делегації РСФРР було пред’явлено вимоги ін. країн визнати всі міжнар. борги, фінансові зобов’язання царської Росії, взяти на себе відповідальність за збитки від дій рад. і попередніх йому урядів або місц. властей. Пропонувалося всі позики, укладені з Росією після 1 серп. 1914, вважати погашеними тільки після сплати певної суми, а всі націоналізовані підпр-ва повернути іноз. власникам. Делегація РСФРР, очолювана Г.Чичеріним, погодилася обговорити питання про борги, концесії і компенсацію колиш. іноз. власникам, зажадавши, у свою чергу, відшкодування збитків від іноз. інтервенції, визнання де-юре рад. уряду і надання йому фінансової допомоги. До фінансової комісії Г.к. було передано окремий меморандум про кредити, який представив і підписав Х.Раковський. Рад. стороною також була порушена проблема заг. скорочення озброєнь. У ході конференції Г.Чичерін висловив протест, в якому вказувалося на дискримінацію укр. нас. в окупованій Румунією Бессарабії, зверталася увага на перешкоди, які чиняться волевиявленню нас. Східної Галичини, а також на угоди, укладені між ген. П.Врангелем і представниками румун. та югосл. урядів «з метою підготовки нападу на Українську Республіку і провокування найкровопролитніших й спустошливих воєнних операцій». Жодне з питань, висунутих у Генуї, не знайшло позитивного
вирішення, і їхнє подальше обговорення було перенесено на Гаазьку конф. 1922. У ході Г.к. 16 квіт. 1922 у Рапалло побл. Генуї між Німеччиною і РСФРР було підписано договір (див. Рапалльський договір 1922), який передбачав негайне відновлення дипломатичних відносин між ними, відмову від взаємних претензій та розвиток торг.-екон. стосунків. Дія Рапалльського договору була поширена на Україну та ін. союзні з РСФРР республіки згідно з договором між ними і Німеччиною від 5 листоп. 1922.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГЕНУЕЗЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1922» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
