ГАРАБУРДА Михаїл (початок 16 ст. — р. с. невід.) — політ. і держ. діяч Великого князівства Литовського (ВКЛ) та Речі Посполитої серед. 16 ст., дипломат. Походив із білорус. правосл. шляхти. Здобув добру освіту, зробив блискучу кар’єру, ставши секретарем короля Сигізмунда II Августа, потім — писарем ВКЛ. Одночасно в коло наближених до короля осіб потрапив і брат Г. — Лукаш, який брав участь у посольстві до Рос. д-ви (1558), а під час Лівонської війни 1558—1583 потрапив до полону, і Г. клопотався у Москві про його звільнення. Здійснив успішну дипломатичну місію до м. Бахчисарай, де було укладено військ. союз ВКЛ та Кримського ханства, спрямований проти Рос. д-ви. Це, в свою чергу, прискорило перехід Лівонського ордену під опіку короля. У вересні 1560 Г. від імені короля вів переговори в Москві, вимагаючи від рос. царя Івана IV вивести свої війська з Лівонії. Тоді ж намагався дістати від російського урядовця — думного дяка — І.Висковатого «Євангельські бесіди» св. Іоанна Златоуста, перекладені учнем Максима Грека — Силуяном. Очевидно, тоді ж, на прохання кн. В.-К.Острозького, Г. добився згоди Івана IV прислати в Литву список Геннадіївської Біблії (1499), який став основою для підготовки і видання Острозької Біблії (1581)
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГАРАБУРДА МИХАЇЛ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
