ГАПОН Георгій Аполлонович (17 (05).02.1870—10.04(28.03).1906) — громад. та політ. діяч. Н. на Полтавщині в сел. сім’ї. Закінчив Полтав. семінарію (1893), 1898— 1903 навч. у Петерб. духовній акад. Опікувався соціальними реформами. Розробив проекти про кооператив безробітних, реформу робітн. будинків, землеробські виправні колонії для дітей тощо. Став ініціатором створення «Зібрання російських фабрично-заводських робітників СанктПетербурга», до якого на кін. 1907 входило бл. 20 тис. робітників. Одночасно перебував під впливом і кер-вом жандармського полк. С.Зубатова, отримував гроші з секретного фонду департ. поліції на деполітизацію робітн. руху і виховання робітників у монархічно-реліг. дусі. Після страйку робітників Путиловського з-ду в Санкт-Петербурзі 22(09) січ.
1905 очолив т. зв. мирний похід із петицією до імп. Миколи II, який закінчився розстрілом демонстрації біля Зимового палацу (загинуло бл. 1 тис. осіб, поранено 3—4 тис. осіб.). Зміг перебратися згодом за кордон, де вступив до Партії соціалістів-революціонерів. Вів переговори з В.Леніним та ін. революц. діячами про створення коаліційного революц. к-ту під своїм кер-вом. Вернувшись у Росію, Г. знову зв’язався з поліцейськими органами, намагаючись відновити свої робітн. орг-ції. За постановою Бойової організації Партії соціалістів-революціонерів був повішений у передмісті С.-Петербурга. Тв.: История моей жизни. Л., 1925. Літ.: Спиридович А.И. Записки жандарма. М., 1991. О.Ф. Овсієнко.
видрукованої І.Федоровим. Разом з Є.Ходкевичем та О.Воловичем вів переговори у Москві в груд. 1563 — січ. 1564 та в 1566, прагнучи укласти мирний договір. По смерті короля Сигізмунда II Августа (1572) сейм Речі Посполитої відрядив Г. до Росії запросити на польський престол сина Івана IV — Федора — за умови прийняття останнім католицизму. Однак з низки причин панівна верхівка Речі Посполитої віддала перевагу франц. принцеві Генріху Валуа. Образ Г. як розумного та мужнього дипломата знайшов відображення в худож. літ., зокрема у творчості О.Толстого. Син Г. — Василь видрукував «Октоїх» (Вільно, 1582) і написав до нього передмову. Літ.: Граля И. Иван Михайлов Висковатый: Карьера государственного деятеля в России XVI в. М., 1994. Ю.А. Мицик.
ли III-го і Андрія II-го» («ЗоряHajnal», 1943, № 1—4), виступив (разом із М.Лелекачем) упорядником довідкового вид. «Загальна бібліографія Підкарпаття» (Ужгород, 1943). 1941 в Ужгороді вийшла з друку його «Граматика руського язика» як офіц. підручник для шкіл з рідної мови українців Закарпаття. 1942—44 видавав «Великий сільськогосподарський календар Подкарпатского общества наук». Крім того, вчений працював над польс.-угор., угор.-польс. та укр.-угор. словниками, однак зібрані й упорядковані матеріали загубилися 1944. У листоп. Г. заарештовано службою рад. військ. контррозвідки «Смерш» за звинуваченням в антирад. пропаганді. П. у в’язниці м. Ужгород до закінчення слідства. Літ.: Дзендзелівський Й. ПОН і забутий Гарайда. «Карпатський край», 1993, № 1—2; Довганич О.Д. В’язень гестапо і СМЕРШу. В кн.: Довганич О.Д. Роки лихоліття: Невідомі сторінки і трагічні долі. Ужгород, 1995. М.В. Олашин.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гапон Георгій Аполлонович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
