ГАПАК Павло (Павел; н. 25.12.1931) — словац. історик. Д-р істор. н. Н. в с. Пінковце в Сх. Словаччині. Навч. на філос. ф-тах Братиславського і Будапештського ун-тів (1950—54), працював н. с., зав. від. Ін-ту історії Словац. АН (1955—91), з 1991 — в Ін-ті Е.Легоцького в Братиславі (Словаччина). Учасник багатьох міжнар. наук. конф., в т. ч. 2-го Міжнар. конгресу україністів (Львів, 1993; див. Міжнародні конгреси україністів). Дослідник соціально-екон. історії та робітн. руху Словаччини кін. 18 — поч. 20 ст., питань істор. розвитку українців у Сх. Словаччині та на Закарпатській Україні. Автор бл. 15 індивідуальних і колективних монографій, багатьох наук. і наук.-популярних статей, надрукованих у різних країнах, у т. ч. в Україні та в укр. часописах Словаччини, — «Дукля», «Дружно вперед», «Нове життя», «Науковий збірник Музею української культури в Свиднику». Тв.: Dejiny zelazАiarskeho priemyslu na Slovensku. Bratislava, 1962; Dejinу Slovenska, z. 1—2. Bratislava, 1968; Історія чеського і словацького робітничого руху 1848—1918. Братислава, 1975; Нариси історії Чехословаччини, т. 1—2. Братислава, 1982. С.В. Віднянський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гапак Павло» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
